Мистецтвознавство: традиції та інновації

ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОГО КЕРІВНИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО АКАДЕМІЧНОГО ОБЛАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА МИХАЙЛА ФОРГЕЛЯ

Людмила Степанівна Ванюга — 2025-02-10

У статті розглянуто діяльність Тернопільського академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка під керівництвом художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв України Михайла Якубовича Форгеля крізь призму соціально-культурних перетворень в Україні, що вплинули на культурно-мистецький процес Тернополя (1992–2006 рр.). За спогадами сучасників і матеріалами преси досліджено діяльність М. Форгеля в Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. Матеріал, який було ретельно опрацьовано, дав змогу відтворити хронологічну послідовність театральних вистав і співпрацю з режисерами. Особливу увагу авторка звертає на особливість ведення адміністративної політики театру Михайлом Форгелем, охарактеризувавши її як «феномен» художнього керівника Форгеля. У статті висвітлено творчу співпрацю із запрошеними з інших театрів режисерами, зокрема режисером Національного театру імені Марії Заньковецької Федором Стригуном, і критично проаналізовано поставлені ним вистави. Конкретніше розглядаються п’єси «Хазяїн» І. Карпенка-Карого (реж. Ф. Стригун), «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича (реж. Ф. Стригун ), «Маклена Граса» М. Куліша, «Ціною крові» за Лесею Українкою, (реж. О. Мосійчук), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (реж. А. Бобровський), «Останній палко закоханий» (реж. В. Стенько), «Євангеліє від Івана» А. Крима (реж. О. Мосійчук) та інші. У висновках до статті зазначено, що період керівництва Михайла Форгеля став одним із найпродуктивніших періодів в історії Тернопільського академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Він не боявся експериментувати, завдяки чому театр урізноманітнив свій репертуар, привернув публіку, поповнився талановитою молоддю.

МИСТЕЦЬКІ ПРОЄКТИ: ІСТОРИКО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ І ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТИ

Ірина Павлівна Гринчук — 2025-02-10

Мета статті – розглянути перспективи використання нових освітніх технологій, зокрема актуалізації історико-дослідницького й виконавсько-інтерпретаційного аспектів у процесі створення мистецьких проєктів майбутніми вчителями музичного мистецтва. Методологія дослідження полягає у використанні історико-компаративного та персоналістичного підходів під час вивчення явищ мистецтва, діяльнісного підходу (з боку мистецької педагогіки) для окреслення шляхів актуалізації історико-дослідницького й виконавсько-інтерпретаційного аспектів у підготовці мистецьких проєктів, виконавської підготовки майбутніх музикантів-педагогів загалом. Результати творчої співпраці викладачів виконавських дисциплін факультету мистецтв ТНПУ імені В. Гнатюка переконують, що актуалізація історико-дослідницького й виконавсько-інтерпретаційного аспектів у процесі створення мистецьких проєктів майбутніми вчителями музичного мистецтва сприяє їх творчій самореалізації як музикантів і педагогів. Наукова новизна. Увагу зосереджено на окремих аспектах творчої співпраці викладачів виконавських дисциплін факультету мистецтв у процесі підготовки мистецьких проєктів різних типів. Представлено результати підготовки інтегрованих мистецьких проєктів, зокрема, присвячених різним етапам розвитку вокального мистецтва в Україні, національній пісенній спадщині, відомим персоналіям композиторів-піснярів та ін.., висвітлено варіанти репертуарного наповнення проєктів різних типів. Висновки. Узагальнено перспективи використання нових освітніх технологій, зокрема актуалізації історико-дослідницького й виконавсько-інтерпретаційного аспектів у процесі створення мистецьких проєктів майбутніми вчителями музичного мистецтва, значення творчої співпраці викладачів виконавських дисциплін факультету мистецтв загалом.

САКРАЛЬНА АРХІТЕКТУРА МИХАЙЛА НЕТРИБ’ЯКА В МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТЕРНОПОЛЯ

Наталія Михайлівна Дацюк — 2025-02-10

У статті розглянуто питання розвитку сакральної архітектури Тернополя кінця ХХ – початку ХХІ століття, висвітлено творчість відомого тернопільського архітектора Михайла Нетриб’яка і його вплив на формування культурного міського середовища.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ФОТО ОСВІТИ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ: ІСТОРИЧНИЙ ПОГЛЯД

Марія Йосипівна Маркович — 2025-02-10

Фотографія, як один із видів мистецтва, цінна насамперед своєю неповторністю, оригінальністю, миттєвістю. Поєднання сюжету, композиції і техніки зйомки разом із світобаченням автора перекликається з фігуративним пейзажним та урбаністичним живописом, тому, крім літописної пам’яті має однозначно мистецьку складову. Розвиток фотомистецтва на Тернопільщині, як і по всій Україні, має однотипний характер. Це портретна фотографія із відтворенням настрою, характеру та віку людини.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МИСТЕЦЬКИХ ПРАКТИК У СИСТЕМІ КУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ

Олена Володимирівна Спольська — 2025-02-10

Стаття присвячена аналізу мистецьких практик у контексті ширших культурних практик, підкреслюючи їхній діалектичний взаємозв’язок, трансляційну функцію та вплив на формування цінностей і смислів у суспільстві. Основну увагу зосереджено на концептуальних підходах до розуміння культурних і мистецьких практик, запропонованих як західними, так і українськими дослідниками, зокрема Майклом Фрезе, Ольгою Копієвською, Анною Урсан та Гремом Салліваном. Розглянуто їхні дефініції, роль семантики соціокультурного габітусу, вплив технологій і соціальних процесів на еволюцію мистецтва. У статті також проаналізовано форми івентів та подій, що містять мистецькі елементи (концерти, виставки, квести, флешмоби, подкасти, фестивалі), а також їхню специфіку з погляду соціокультурного проектування, організації та впливу на аудиторію. Виокремлено ключові функції мистецьких фестивалів і презентовано інноваційні підходи до їхнього менеджменту. Авторка підкреслює роль мистецьких практик як інструменту збереження культурної спадщини, взаємодії між культурами та формування нових естетичних наративів у глобалізованому суспільстві. Дослідження зосереджене на аналізі й розумінні мистецьких практик у контексті культурних явищ, акцентуючи увагу на їхній сутності та взаємозв’язках. Особливу увагу приділено вивченню впливу мистецтва на формування культурного середовища, а також дослідженню того, як ці практики сприяють збагаченню культурного досвіду учасників і аудиторії. На тлі сучасних трансформацій у мистецтві та зростаючої актуальності культурних ініціатив важливо розкрити потенціал мистецьких виявів як засобу інтеграції, діалогу та креативної взаємодії. У межах дослідження висвітлюється не лише трансформаційний вплив мистецьких практик на культуру, але і їхній значний внесок у формування платформ для інтерпретації, обміну та співтворчості в сучасному культурному контексті. Стаття сприяє розширенню розуміння мистецьких практик як комплексного механізму виробництва смислів і цінностей, що впливає на культурну матрицю суспільства, і може бути корисною для дослідників, управлінців культури та митців.

ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ СЕРГІЯ ГОРДЄЄВА В КОНТИНУУМІ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

В’ячеслав Антонович Хім’як — 2025-02-10

У дослідженні дається комплексна оцінка багатогранної мистецької діяльності заслуженого діяча мистецтв України Сергія Гордєєва в контексті професіоналізації сценічного мистецтва. У статті охарактеризовано значення життєтворчості Сергія Гордєєва, окреслено періоди театрально-мистецької діяльності. Розглянуто постать митця в дискурсі театрального мистецтва міста Харкова, відзначено вплив особистості Сергія Гордєєва на формування культури України. У творчому доробку Сергія Івановича – акторські роботи, режисерські постановки вистав, театралізовані концертні програми та тематичні заходи, науково-дослідницькі роботи, навчально-методичні рекомендації та публікації у галузі сценічного мистецтва. Сергій Гордєєв – професор кафедри режисури Харківської державної академії культури, має значний вплив на формування театральної освіти України. Його підходи та методи навчання відзначаються інноваційністю, прагненням до експериментів і увагою до розвитку творчих здібностей студентів. У роботі також висвітлено наукову діяльність Сергія Гордєєва. Публікації кандидата мистецтвознавства Сергія Гордєєва сприяють розвитку сценічного мистецтва в Україні, надаючи нові перспективи для розуміння театральної практики, освіти й соціальної ролі театру. Автор численних наукових розвідок з проблематики сценічного мистецтва, естрадного мистецтва, історії театру, учасник всеукраїнських і міжнародних конференцій, форумів, культурно-просвітницьких зустрічей. Слід відзначити, що Сергій Гордєєв присвятив роботи вивченню театральної школи Леся Курбаса та Валентини Честякової, спадщина яких є неоціненним внеском у розвиток театрального мистецтва не лише для української, а й для європейської культури. Саме тому ці роботи такі важливі для формування теоретичної бази та практичних аспектів театральної діяльності.

ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ

Вікторія Олександрівна Янишена — 2025-02-10

Євроінтеграція відкриває нові можливості для популяризації українського музичного мистецтва за кордоном, створення інноваційних музичних проєктів та участі у міжнародних заходах. Дослідниця підкреслює, що інтеграція до європейського культурного простору має важливе значення для формування нових тенденцій у сучасній українській музиці, одночасно зберігаючи її національну ідентичність. У дослідженні детально аналізуються ключові етапи розвитку української музики, починаючи з андеграундного руху 1980-х років і до сучасних тенденцій, які охоплюють жанрову різноманітність – від етно- електроніки до поп-музики. Особливу увагу приділено впливу таких відомих виконавців, як ONUKA, Go_A, Kalush Orchestra, які вдало поєднують традиційні українські мотиви із сучасними європейськими жанрами, сприяючи міжнародній популяризації української культури. Євроінтеграційні процеси також відкривають нові можливості для українських виконавців завдяки участі у таких заходах, як конкурс Євробачення, музичні фестивалі, наприклад Atlas Weekend, а також через співпрацю з міжнародними грантовими програмами (Erasmus+, Creative Europe). Ці програми сприяють обміну досвідом між українськими та європейськими митцями, надаючи можливість вдосконалювати професійні навички, зміцнювати культурні зв’язки та підвищувати якість музичних продуктів. У публікації наголошується на важливій ролі сучасних цифрових платформ і соціальних мереж, що дає змогу українським виконавцям охоплювати широку міжнародну аудиторію. Як приклад, авторка розглядає діяльність співака Yaktak, чиї твори стали популярними завдяки алгоритмам платформ, зокрема YouTube та Spotify, що сприяє інтеграції української музики у глобальний культурний простір. Висновки наукової розвідки підкреслюють, що євроінтеграція сприяє професійному розвитку українських митців, популяризації національної культури за кордоном, а також зміцненню міжнародних культурних зв’язків. Проте перед виконавцями стоять значні виклики, як-от висока конкуренція, збереження національної ідентичності, фінансові труднощі та пошук підтримки. Для ефективної інтеграції української музики до європейського простору важливими є підтримка держави, розвиток культурної дипломатії та посилення міжнародної співпраці. Дослідження є цінним внеском у дослідження сучасних процесів адаптації та інтеграції української культури у європейський контекст, демонструючи її унікальність, конкурентоспроможність і важливість у глобалізованому світі.