Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ЯК ВАГОМА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ВОЛОДИМИР АЛЕКСАНДРОВИЧ — 2025-11-24

Військово-професійна відповідальність військовослужбовців Збройних сил України виступає необхідною основою, яка визначає їхні поведінку, професійні дії та рішення як під час виконання службових завдань, так і в умовах бойових дій. Досвід російсько-української війни засвідчує, що військово-професійна відповідальність виступає не лише моральним імперативом щодо здійснення діяльності, але й є домінантною професійною якістю, що визначає рівень готовності військовослужбовця до здійснення успішної професійної діяльності, що і зумовлює актуальність окресленої наукової розвідки. Мета статті – визначити потенціал системного підходу до організації та проведення професійної підготовки військовослужбовців у Навчальних центрах Збройних сил України як однієї із ключових методологічних основ формування в них військово-професійної відповідальності. Для досягнення зазначеної мети статті були використані такі методи наукового дослідження, як-от аналіз і синтез літературних джерел, методи емпіричного рівня (опис, порівняння), систематизація та теоретичне узагальнення результатів. Визначено, що однією із ключових умов формування у військовослужбовців військово-професійної відповідальності під час підготовки в Навчальних центрах Збройних сил України є впровадження й реалізація провідних ідей системного методологічного підходу задля забезпечення усвідомлення всіма учасниками освітнього процесу цілісності та взаємопов’язаності всіх елементів військової освіти та професійної підготовки, зокрема. Вважаємо, що саме системний підхід відіграє вагому роль для інтеграції та досягнення як цілей професійної підготовки військовослужбовців, так і забезпечення належного рівня сформованості військово-професійної відповідальності. Результати дослідження вказують, що впровадження провідних ідей системного підходу в професійну підготовку як провідної методологічної основи формування військово-професійної відповідальності військовослужбовців зумовлюється обставинами їх професійної підготовки в Навчальних центрах Збройних сил України, що включають цілі, завдання, зміст освіти, види навчальних занять, технології та засоби її організації.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ STEM-ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ФАХІВЦІВ

НАДІЯ БАЛИК — 2025-11-24

У статті розкрито актуальну проблему систематизації підходів до використання STEM-технологій, що є необхідною умовою для підготовки конкурентоспроможних фахівців у сучасних закладах вищої освіти. Запропоновано комплексну авторську модель, що визначає STEM-компетентність як інтегральну здатність, яка розкривається через п’ять ключових складників: технологічну компетентність, критичне та проблемне мислення, ефективну комунікацію та співпрацю, творчість та інноваційність, а також готовність до реалій ринку праці. Обґрунтованість цієї моделі доведено через її детальний аналіз на прикладі освітньо-професійної програми «Середня освіта (Інформатика, математика, STEM-освіта)» другого (магістерського) рівня, що реалізується в ТНПУ ім. В. Гнатюка. У статті продемонстровано чітку кореляцію між теоретичними складниками моделі та конкретними загальними й фаховими компетентностями, а також програмними результатами навчання, закладеними в ОПП. Також розглянуто дидактичні особливості конкретних STEM-технологій. Особливу увагу в дослідженні приділено викликам воєнного часу. Показано, що в цих екстремальних умовах STEM-компетентності набувають нового значення, перетворюючись на інструменти національної стійкості, що проявляється, зокрема, у волонтерському «мейкерському» русі та розробленні інноваційних рішень для гуманітарних і оборонних потреб. У підсумку обґрунтовано, що такий комплексний підхід до підготовки фахівців, котрий поєднує теоретичну модель, практичну реалізацію в освітній програмі та аналіз кризових викликів, дозволяє формувати не лише успішного професіонала, а й свідомого громадянина, готового до активної участі в розв’язанні складних суспільних завдань та повоєнній відбудові України.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: КЕЙС УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПРОЄКТ EDUBA

ОКСАНА ВАСИЛЕНКО — 2025-11-24

Статтю присвячено дослідженню трансформації міжнародної академічної спільноти закладів вищої освіти України та Німеччини в умовах цифровізації та геополітичних викликів на прикладі проєкту EDUBA (Erfolgreiches Deutsch-Ukrainisches Bildungsnetzwerk Ausbauen – Розширення успішної німецько-української освітньої мережі), що реалізується Університетом прикладних наук Анхальт (Hochschule Anhalt, HSA) у партнерстві з провідними університетами України. Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю модернізації і реорганізації міжнародних освітніх кооперацій в умовах геополітичної нестабільності та пришвидшення технологічних змін. Вона підкріплена новими політиками та партнерствами, що вказують на важливість таких ініціатив, як EDUBA, для забезпечення сталості освітніх процесів. Метою статті є дослідження впливу цифрової трансформації на розвиток міжнародного партнерства у сфері вищої освіти та визначення її ролі в забезпеченні сталості та якості освітнього процесу на прикладі українсько-німецьких проєктів. Спираючись на попередні ініціативи – DigIn.Net 1-2, IDEA-East Hub, DigiJED 1-3, FIT4Ukraine, GLS IoT, INTEGRA, автори дослідження оцінюють ефективність, сталість і масштабованість транскордонних освітніх мереж у кризових умовах. Робота ґрунтується на звітах DAAD та Erasmus+ (2020–2024) і використовує змішану методологію: факторний аналіз, порівняльне рейтингування та інституційні опитування, що охопили понад 2000 респондентів з більш ніж 150 університетів України та Європи. Отримані результати доводять, що проєкт EDUBA стає системним прикладом цифрової трансформації, розвитку двосторонніх партнерств і нарощування інституційної спроможності закладів вищої освіти. На його основі створюється Центр координації програм подвійних дипломів (ZeKoD), що забезпечує уніфікацію навчальних програм, контроль якості та розширення гібридних форматів мобільності. Дослідження підтверджує, що успішність міжнародного співробітництва у вищій освіті визначається синергією інституційних стратегій, технологічної готовності та політичної підтримки. Аналіз показав позитивну кореляцію між рівнем цифрової інтеграції та інституційною стійкістю, що засвідчує прямий вплив цифровізації на адаптивність і ефективність освітніх систем. Проєкт EDUBA ілюструє перехід від мобільності до «цифрової стійкості», поєднуючи віртуальне навчання, спільні дослідницькі ініціативи та розвиток людського капіталу. Новизна роботи полягає в концептуалізації моделі цифрової інтернаціоналізації, яка інтегрує педагогічні, технологічні та управлінські аспекти в єдину екосистему міжнародної співпраці. Результати мають стратегічне значення для реалізації Цілей сталого розвитку ООН (SDG 4), Європейського плану цифрової освіти (2021–2027) та стратегії DAAD 2030. Доведено, що системна цифровізація освіти сприяє підвищенню інклюзивності, якості навчання і безперервності академічної взаємодії навіть під час війни. Проєкт EDUBA пропонує масштабовану модель післякризової академічної стійкості, яка може бути застосована в ширшому європейському контексті.

ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПОНЕНТІВ, КРИТЕРІЇВ І ПОКАЗНИКІВ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

ОЛЕНА ВАСИЛЕНКО — 2025-11-24

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією соціально-економічних відносин і зростанням ролі людської цінності, що висуває нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю. У сучасних умовах формування професійної спрямованості здобувачів вищої освіти стає одним із ключових завдань педагогічної науки, адже саме вона визначає стійкість професійних намірів, готовність до діяльності в системі «людина – людина» та формування професійної ідентичності. При цьому спостерігається наукова дискусія щодо структури цього феномену, що зумовлює потребу у створенні цілісної моделі, здатної інтегрувати мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові та діяльнісно-практичні аспекти. Метою статті є обґрунтування та аналіз компонентів, критеріїв і показників сформованості професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю, а також визначення спектра діагностичних методів, які дозволяють комплексно оцінювати готовність здобувачів вищої освіти соціономічного профілю до професійної діяльності. Методи дослідження охоплюють теоретичний аналіз та синтез вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, порівняльний аналіз різних концепцій професійної спрямованості, структурно-функціональний підхід до визначення компонентів, систематизацію критеріїв та показників, узагальнення емпіричних матеріалів, зокрема даних про волонтерську активність, участь у проєктній діяльності, результати тестувань і супервізійних оцінок. У статті визначено чотири ключові компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-знаннєвий, емоційно-вольовий (рефлексивний) та діяльнісно-практичний. Для кожного з них запропоновано критерії та показники, що дозволяють здійснювати кількісну і якісну діагностику. Підкреслено важливість поєднання теоретичної підготовки з практичним досвідом, а також систематичного використання рефлексивних практик, волонтерства і навчання на основі суспільно значущої діяльності. Результати дослідження вказують, що для організації якісної діагностики професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю вагому роль посідає розроблення матричної моделі, яка інтегрує сучасні вітчизняні й міжнародні підходи і відкриває можливості для подальших міжуніверситетських і лонгітюдних досліджень. Як результат, чітко визначені та валідні компоненти, критерії й показники будуть покладені в основу практичної діяльності з удосконалення освітніх програм підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю та допоможуть розробити ефективні технології та практичні методи вдосконалення професійної спрямованості здобувачів вищої освіти, які працюватимуть у соціальній сфері.

МЕДИЧНА РИТОРИКА В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

АНАТОЛІЙ ВИХРУЩ — 2025-11-24

Статтю присвячено дослідженню використання основ медичної риторики в закладах вищої освіти. Актуальність і новизна теми зумовлені відсутністю публікацій, присвячених вивченню педагогічних закономірностей використання риторики в медичних університетах. Низка питань буде актуальною і для закладів вищої освіти іншого професійного спрямування. Для прикладу, профілактика ятрогенії в педагогіці не менш важлива, як і в системі освіти. Запропонована тема затверджена як пріоритетна для викладачів кафедри української мови ТНМУ імені І.Я. Горбачевського. Уперше пропонується авторська структура медичної риторики. Серед основних питань: періодизація, закономірності становлення та розвитку; традиції медичної риторики в українській культурі та у філософських системах стародавнього світу; релігійні аспекти; розвиток професійної лінгводидактики; компаративістичні тенденції; комунікаційна культура сучасних студентів; характеристика помилок в усному і писемному мовленні; штучний інтелект і медична риторика тощо. Аналітичне оцінення досягнень зарубіжних колег дає змогу зробити висновок про актуальність використання здобутків риторики в системі підготовки фахівців різних спеціальностей. Прикладом може слугувати досвід польських колег. У них віддавна діє Польське риторичне товариство, яке має власний журнал, регулярно проводить конгреси, присвячені актуальним питанням риторики, конкурси на кращу дипломну роботу, щомісячні семінари, як-от конгрес у 2024 р. «Риторика – освіта – інновації», який фінансувався коштом Міністерства науки і вищої школи. У системі освіти України маємо дещо парадоксальну ситуацію: досить високий рівень теоретичних узагальнень, методичних рекомендацій і водночас повільне впровадження досягнень риторики в загальноосвітніх школах і закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації системи професійної підготовки майбутніх лікарів в умовах нових історичних викликів, масового використання сучасних інформаційних технологій.

ІМЕРСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

КАТЕРИНА ГАВРИЛЕНКО — 2025-11-24

Актуальність роботи полягає в тому, що оскільки традиційні методи навчання не завжди відповідають потребам сучасних студентів технічних університетів, яким потрібні практичні професійні навички володіння іноземних мов, імерсивні технології пропонують революційний підхід до навчання. Вони забезпечують динамічний інтерактивний досвід як доповнення традиційних методів і дозволяють створювати реалістичні та безпечні сценарії для мовної практики і культурного занурення, що сприяє глибшому розумінню та кращому засвоєнню матеріалу. Метою статті є висвітлення щораз вищої потреби цифрової трансформації в освіті та дослідження дидактичного потенціалу імерсивних технологій у вивченні іноземних мов для студентів технічних університетів. Дослідження спрямовано на аналіз наявних наукових підходів до використання імерсивних технологій у навчанні, визначення їх переваг та недоліків, а також вивчення ставлення викладачів до цих технологій. Дослідження базується на комплексному підході, що включає кілька ключових методів. Було проведено порівняльний аналіз сучасних наукових підходів до використання імерсивних технологій у викладанні іноземних мов, що дозволило виявити основні тенденції, переваги і недоліки різних методик та підходів. Здійснено детальний огляд наукової літератури з метою вивчення досвіду використання імерсивних технологій у навчанні іноземних мов, виявлення ключових досліджень та визначення нерозв’язаних питань. Результати дослідження виявили, що імерсивні технології мають значний потенціал для покращення процесу вивчення іноземних мов, оскільки сприяють підвищенню мотивації студентів, роблячи навчання більш інтерактивним та захопливим і дозволяючи створювати реалістичні сценарії для мовної практики, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу та розвитку комунікативних навичок. Серед переваг імерсивних технологій – підвищення мотивації, оскільки вони сприяють перетворенню студентів з пасивних спостерігачів на активних учасників освітнього процесу, що сприяє підвищенню їх мотивації та зацікавленості в навчанні. Імерсивні середовища забезпечують високий рівень інтерактивності, дозволяючи студентам взаємодіяти з віртуальним середовищем та виконувати різноманітні завдання, сприяють створенню реалістичних сценаріїв для мовної практики, розвиваючи практичні навички і впевненість в іншомовному спілкуванні та дозволяють адаптувати освітній процес до індивідуальних потреб і можливостей здобувачів вищої освіти. Одним із недоліків імерсивних технологій є те, що їх впровадження може бути пов’язане з низкою технічних проблем, зокрема таких, як висока вартість обладнання, необхідність спеціального програмного забезпечення та технічна підтримка. У роботі зроблено висновок, що імерсивні технології мають значний потенціал для покращення процесу вивчення іноземних мов у технічних університетах. Їх використання сприяє підвищенню мотивації студентів, покращенню якості навчання та розвитку практичних навичок. Однак для ефективного впровадження імерсивних технологій необхідно враховувати технічні та методологічні проблеми, а також забезпечити відповідну підготовку викладачів. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розроблення ефективних методик використання імерсивних технологій в освітньому процесі та оцінювання їх впливу на результати навчання.

ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ

ІВАН ГРОД — 2025-11-24

У статті розглядається актуальна проблема інтеграції мобільних технологій у сучасне освітнє середовище, зокрема для студентів інформатичних спеціальностей. Зважаючи на стрімкий розвиток цифрових технологій та їх широке поширення серед студентської молоді, дослідження можливостей використання мобільних додатків для підвищення ефективності навчання є надзвичайно важливим. Метою статті є дослідження та обґрунтування ефективності використання мобільних додатків в освітньому процесі для підвищення мотивації студентів, розвитку їхніх цифрових навичок, алгоритмічного мислення та формування компетенцій 21-го століття, особливо в контексті інформатичних спеціальностей. У процесі дослідження було застосовано комплексний підхід, що включав: аналіз наукової літератури з питань мобільного навчання та інтеграції технологій в освіті; узагальнення досвіду використання мобільних технологій в освітньому процесі; теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних аспектів формування алгоритмічного мислення за допомогою мобільних засобів; розгляд можливостей інтеграції мобільного навчання з проєктним підходом; виокремлення переваг і викликів упровадження мобільних технологій в освітній процес. У статті обґрунтовано позитивний вплив використання мобільних додатків на мотивацію студентів через інтерактивність, доступність, індивідуалізацію та гейміфікацію навчання. Показано ефективність інтеграції мобільного навчання в проєктний підхід для розвитку цифрових навичок та алгоритмічного мислення. Визначено ключові психолого-педагогічні фактори, що впливають на формування алгоритмічного мислення за допомогою мобільних технологій. Розглянуто можливості використання мобільних пристроїв у STEM-освіті. Окреслено основні виклики та обмеження, пов’язані з інтеграцією мобільних технологій в освітній процес і надано практичні рекомендації щодо їх успішного впровадження.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА БАКАЛАВРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В ЕПОХУ РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ЦІННІСНО-ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

НАТАЛІЯ ІВАНОВА — 2025-11-24

У статті здійснено аналіз педагогічної практики студентів-бакалаврів спеціальності А2 «Дошкільна освіта» в умовах упровадження технологій штучного інтелекту в освітню галузь. Визначено, що цифровізація освіти, попри позитивний потенціал для автоматизації, персоналізації та ефективності освітніх процесів, актуалізує проблему збереження гуманістичних і професійних цінностей у діяльності майбутніх педагогів. Аргументовано наукову цінність праксеологічного підходу в педагогіці як концептуальної основи, що забезпечує цілісне розуміння освітньої діяльності, орієнтованої на ефективність, результативність і професійну самореалізацію суб’єктів освітнього процесу. Обґрунтовано доцільність інтеграції ціннісно-праксеологічного підходу в процес професійної підготовки вихователів, що дає можливість забезпечити як етичну вмотивованість педагогічної діяльності, так і її результативність. Розкрито особливості формування цифрових і праксеологічних компетентностей під час проходження студентами педагогічної практики, Визначено напрями використання інструментів штучного інтелекту в освітньому середовищі закладів дошкільної освіти. Розглянуто функціональні аспекти праксеологічного підходу, які у взаємодії з етичними орієнтирами формують основу професійної суб’єктності вихователя. Підкреслено важливість оновлення змісту освітніх програм ЗВО з урахуванням компонентів штучного інтелекту та необхідності створення умов для набуття студентами досвіду безпечної і доцільної інтеграції цифрових інструментів у практичну діяльність. Зроблено висновок, що успішна реалізація педагогічної практики студентів в епоху розвитку ШІ можлива лише за умови збалансованого поєднання інноваційних технологій з усталеними педагогічними цінностями. Зазначена стратегія підготовки забезпечує формування в майбутніх вихователів професійної ідентичності, здатної до адаптації в умовах технологічних трансформацій освітнього простору.

ВПЛИВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

МІЛЕНА КУЗНЕЦОВА — 2025-11-24

За останні роки набуло все більшого поширення використання технологій на базі штучного інтелекту (ШІ) в різних сферах людського життя, зокрема у вищій освіті. Існує ціла низка досліджень, які вказують лише на позитивні характеристики такого впливу. Водночас недостатньо висвітленим є питання щодо тривалого впливу ШІ на ментальне здоров’я здобувачів. Метою цього дослідження було встановлення впливу постійного використання штучного інтелекту на ментальне здоров’я здобувачів закладу вищої медичної освіти. До дослідження залучено 78 здобувачів вищої освіти Харківського національного медичного університету. Для досягнення мети дослідження використано соціологічний та описовий методи дослідження. Проводилось опитування за допомогою спеціально розробленого опитувальника, що поширювався за допомогою Google Forms. Для оцінки інтегративного показника емоційного інтелекту використано тест Н. Голл. Визначення причин стійкого пригнічення настрою у користувачів ШІ проводили шляхом вирішення типових ситуаційних кейсів. Для оцінки міри дослідження зазначеного питання було проаналізовано 20 статей, опублікованих як у вітчизняних, так і в закордонних фахових виданнях. Під час дослідження в користувачів ШІ було виявлено погіршення пам’яті та концентрації уваги, а також зниження інтегративного показника емоційного інтелекту й емпатії. Крім того, виявлено стійке пригнічення настрою, а отже, і мотивації до навчання. Засновуючись на даних, отриманих під час проведеного дослідження, можна зробити висновок про негативний вплив тривалого використання ШІ на ментальне здоров’я здобувачів вищої медичної освіти.

АНАЛІЗ КОМПЕТЕНТНІСНИХ МОДЕЛЕЙ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

НАЗАРІЙ ЛЕЩУК — 2025-11-24

Статтю присвячено дослідженню модернізації професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в умовах сучасних трансформаційних процесів в освіті України, зумовлених упровадженням концепції Нової української школи, євроінтеграційними прагненнями та диджиталізацією. Акцентується увага на зміні парадигми викладання, де вчитель музичного мистецтва розглядається як фасилітатор, наставник і творець освітнього середовища, який сприяє розвитку не лише художньо-естетичних, а й соціальних, емоційних, комунікативних і креативних навичок учнів через мистецьку діяльність. Аналізується компетентнісний підхід як провідна освітня тенденція, що орієнтована на формування здатності застосовувати знання та вміння у практичній діяльності й ефективно діяти в різноманітних професійних ситуаціях. Підкреслюється, що саме така підготовка педагогів, здатних до творчої самореалізації, рефлексії та професійного розвитку, відповідає викликам сучасного інформаційного й культурного середовища. У статті представлено огляд сучасних наукових досліджень, які одноголосно підтримують провідну роль компетентнісного підходу в підготовці вчителів музики. Виокремлюються основні аргументи на користь цього підходу: практико-орієнтована підготовка, розвиток професійно зваженої, творчої та інтегрованої компетентності, а також здатність відповідати на сучасні виклики (Нова українська школа, інклюзія, цифровізація). Окремо також розглядаються роботи дослідників, що акцентують увагу на специфічних компетентностях: методологічних, інформаційно-цифрових, інклюзивних, художніх, творчих (виконавські) та ін. Проведено аналіз новітніх компетентнісних моделей, що активно впроваджуються в Україні та Європі, з виділенням їх найважливіших складових компонентів і визначальних компетентностей для професійної підготовки фахівців музичного мистецтва. Такий підхід дасть можливість виокремити звукорежисерську підготовку як основу формування інформаційно-цифрової компетентності педагога, інтеграції цифрових технологій в освітній процес та розвитку практичних навичок звукозапису, монтажу, роботи з аудіоредакторами і створення мультимедійного контенту для навчання та мистецької діяльності.

ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ DEVOPS У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МИХАЙЛО ЛУЧКЕВИЧ — 2025-11-24

У статті досліджено педагогічний потенціал використання методології DevOps у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Актуальність роботи зумовлена сучасними тенденціями цифрової трансформації освіти, що потребує інтеграції інноваційних підходів до організації навчання, орієнтованих на розвиток практико-діяльнісних компетентностей, здатності до командної взаємодії та адаптивності в професійному середовищі. Мета дослідження полягає у виявленні дидактичних можливостей DevOps як освітньої рамки, що поєднує теоретичний та практичний складники, забезпечує автоматизацію процесів, безперервність інтеграції та колаборацію учасників освітнього процесу. Методологічну основу становлять системний підхід, порівняльний педагогічний аналіз, узагальнення наукових джерел і моделювання навчальних ситуацій. У роботі обґрунтовано, що DevOps може бути розглянутий як педагогічна технологія, яка сприяє розвитку професійних, комунікативних і рефлексивних компетентностей студентів, а також формуванню культури безперервного вдосконалення. Окреслено ключові напрями впровадження DevOps в освітній процес: створення лабораторних освітніх середовищ, організація командної проєктної діяльності, застосування автоматизованих систем контролю та оцінювання, підвищення мотивації завдяки роботі з інструментами, що відповідають вимогам ІТ-індустрії. Практичне значення дослідження полягає у визначенні методичних засад для розроблення освітніх програм і навчально-методичних матеріалів, інтегрованих з DevOps-практиками. Отримані результати підтверджують доцільність використання DevOps як інноваційного освітнього інструментарію, який забезпечує підготовку конкурентоспроможних фахівців та формує їхню готовність до ефективної роботи в умовах цифрової економіки.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ФОРМУВАННІ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

ІННА ОБІХОД — 2025-11-24

У дослідженні представлено аналіз функціональних можливостей та перспектив використання штучного інтелекту (ШІ) у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів освіти в умовах змішаного навчання. Розглянуто потенціал сучасних генеративних платформ (ChatGPT, Claude, Perplexity, Midjourney, DALL·E 3, Adobe Firefly тощо) у створенні персоналізованого, адаптивного та інтерактивного навчального середовища. Актуальність дослідження полягає у необхідності визначення ефективних шляхів інтеграції штучного інтелекту у змішане навчання для формування іншомовної комунікативної компетентності та підвищення якості навчально-пізнавальної діяльності в умовах сучасного розвитку освіти та глобалізаційних процесів. Метою дослідження є аналіз потенціалу інструментів штучного інтелекту, переваг та ризиків їх використання в освітньому процесі для формування іншомовної комунікативної компетентності в умовах моделі змішаного навчання, що сприяє підвищенню мотивації, автономності та ефективності навчання через інтерактивність та персоналізацію освітнього процесу. Інтеграція ШІ у дизайн навчального процесу сприяє підвищенню мотивації, автономності та пізнавальній активності здобувачів освіти, забезпечує оперативний зворотний зв’язок, індивідуалізацію завдань і формування іншомовних компетентностей у контексті міжкультурного спілкування. Окреслено переваги впровадження ШІ у навчання іноземних мов, зокрема: оптимізація діяльності вчителів на етапах проєктування навчального контенту; можливості використання сучасних і ефективних методик навчання іноземних мов з урахуванням особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходів; ефективний моніторинг навчальних досягнень; адаптивність, гнучкість процесу навчання та доступність автентичних ресурсів для здобувачів освіти. Разом із тим, проаналізовано ризики, пов’язані з використанням ШІ, серед яких: етичні проблеми, можливість отримання неточної або упередженої інформації, потреба у цифровій грамотності як вчителів, так і здобувачів освіти та небезпека зниження аналітичного мислення внаслідок надмірної зосередженості на автоматизації навчання. Окреслено роль вчителя, який у змішаному навчанні з підтримкою ШІ виступає як фасилітатор, наставник та координатор освітнього процесу. Зроблено висновок, що ефективне використання ШІ у навчанні іноземних мов можливе за умови педагогічно обґрунтованої інтеграції цифрових технологій, формування у здобувачів освіти навичок критичного сприйняття, оцінювання та перевірки інформації, а також збереження балансу між інноваціями в освіті, електронними ресурсами та традиційними методами навчання.

СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ГОВОРІННІ У КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ

ІННА ОБІХОД — 2025-11-24

Здійснено огляд ключових особливостей реалізації діяльнісного підходу d сучасній системі іншомовного навчання. Встановлено, що діяльнісний підхід як перспективна методологія навчання іноземних мов зумовлює необхідність розглядати всі компоненти навчального процесу з діяльнісних позицій з акцентом на активній участі здобувачів освіти в комунікативних видах діяльності й передбачає інтеграцію проблемного, проєктного та дослідницького навчання. Описано основні теоретичні засади діяльнісного підходу, зокрема ідеї С. Рубінштейна, Д. Дьюї, Е. Коллінгса, В. Кілпатрика. У центрі дослідження перебуває розвиток іншомовної компетентності в говорінні; окреслено психофізіологічні механізми породження мовлення, засновані на моделі В. Левелта, та визначено структурні елементи навичок говоріння. Проаналізовано чинники, що визначають ефективність формування іншомовної компетентності в говорінні в контексті діяльнісного підходу, і запропоновано методичні рекомендації щодо сприятливих умов її розвитку. Обґрунтовано принципи застосування комунікативно зорієнтованих ситуацій, поєднання тренувальних і спонтанних видів діяльності, когнітивних і соціокультурних стратегій, формувального оцінювання, самооцінювання та взаємооцінювання. Зроблено висновок, що діяльнісний підхід створює умови для активного оволодіння навичками іншомовного спілкування через здатність розуміти й досягати зв’язності у прийнятті та продукуванні висловлювань у межах комунікативно-значимих мовленнєвих утворень, формує самостійність, ініціативність, здатність до міжкультурної взаємодії, життєвого саморозвитку й самореалізації особистості, що є ключовою умовою модернізації іншомовної освіти.

СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «ІНСТИТУТКА» В СУЧАСНОМУ КУРСІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ОЛЕКСАНДР СТАРОСТА — 2025-11-24

У статті розглянуто методичні та літературознавчі засади вивчення повісті Марка Вовчка «Інститутка» в межах курсу історії української літератури для здобувачів предметної спеціальності «Середня освіта (Українська мова і література)» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти з проєкцією на подальше використання на заняттях із літератури в професійній діяльності. Проаналізовано наявну науково-методологічну основу, що формує методичні підходи до аналізу та інтерпретації твору у вищій школі, а також позицію авторів навчальних програм з української літератури для закладів середньої освіти (9‑й клас) щодо актуальності цього твору для учнів загальноосвітніх шкіл. Виокремлено ключові параметри аналізу повісті та запропоновано посилити акцент на психологічному, аксіологічному та гуманістичному вимірах художнього світу твору. Розроблено схему аналізу повісті «Інститутка» на практичних/семінарських заняттях, що передбачає опрацювання трьох блоків: 1) характеристика теми та ідеї твору в контексті творчості письменниці; 2) аналіз сюжетно-композиційних особливостей і проблематики твору (характеристика композиції, висвітлення складників проблематики на різних етапах розвитку сюжету, проведення паралелей із суміжною проблематикою найвизначніших творів половини XIX ст.); 3) інтерпретація трьох груп персонажів твору – протагоністів, антагоністів та дискусійних образів – з акцентом на їх психологічній характеристиці, аксіологічній ілюстративності, сюжетотворчих функціях та символічному підтексті. Продемонстровано, що обраний підхід сприятиме глибшому розумінню художньої концепції Марка Вовчка, розвитку аналітичних та інтерпретаційних навичок здобувачів під час роботи з художнім текстом.

ІНТЕРМЕДІАЛЬНА МОДЕЛЬ НАВЧАННЯ: НОВІ ГОРИЗОНТИ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ

ГРИГОРІЙ ТЕРЕЩУК — 2025-11-24

Традиційні й найпоширеніші моделі організації освітнього процесу базуються переважно на лінійних та одновимірних підходах до засвоєння знань, навіть упровадження в таку модель елементів інтерактивних технологій не може повною мірою забезпечити ефективність навчання у цифрову епоху, яка характеризується мультимедійністю, мультимодальністю й гіперінтенсивністю інформаційних потоків. У цьому зв’язку постає необхідність удосконалення моделей навчання з урахуванням інтенсивного розвитку і застосування інформаційно-комунікаційних технологій, нагальної потреби адекватно відобразити складність і динамічність освітнього процесу, показати ефективні інноваційні підходи його удосконалення. Мета статті – обґрунтувати інтермедіальну модель навчання як інноваційний тип організації освітнього процесу. Методи дослідження: аналіз і синтез теоретичних положень, аналіз сучасних тенденцій в освіті, інноваційних технологій навчання; спостереження типів взаємодії учасників освітнього процесу; порівняння традиційних і новітніх моделей навчання; моделювання інтермедіальної інноваційної моделі навчання; узагальнення результатів дослідження. Результати дослідження. Визначено, що в сучасному освітньому просторі переважно функціонують три моделі навчання: пасивна (репродуктивна), активна (продуктивна) та інтерактивна (комунікативна). Констатовано, що для забезпечення ефективного навчання в умовах динамічного розвитку медіакультури цих моделей недостатньо. Запропоновано нову – інтермедіальну модель, яка враховує потреби сучасного здобувача освіти, сприяє формуванню його критичного мислення, навичок креативності, комунікативності, колаборації та емоційного інтелекту. Інтермедіальна модель передбачає системне поєднання методів навчання із застосуванням мультимедійних, імерсивних технологій, є інноваційним педагогічним конструктом, спрямованим на формування цілісного освітнього середовища, здатного стимулювати розвиток когнітивних, комунікативних і креативних компетентностей учасників освітнього процесу. Запропоновано новий тип педагогічної взаємодії – «суб’єкт – медіасуб’єкт – суб’єкт», в якому медіа постає не лише інструментом, а повноцінним учасником освітнього процесу, що ініціює нові форми пізнання, інтерпретації та творчої рефлексії. Визначено дефініцію поняття «інтермедіальна модель навчання». Представлено шляхи реалізації інтермедіальної моделі навчання у ЗВО з опорою на експерієнційний потенціал особистості, яка розвивається в нових економічних умовах. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методичних рекомендацій для впровадження інноваційної моделі в різних освітніх середовищах.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО РОЗРОБЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ НА ВЕРСТАТАХ ІЗ ЦИФРОВИМ ПРОГРАМНИМ УПРАВЛІННЯМ

АНДРІЙ УРУСЬКИЙ — 2025-11-24

Розкрито особливості використання верстатів із цифровим програмним управлінням (ЦПУ) у процесі підготовки майбутніх учителів технологій до реалізації проєктно-технологічної діяльності. Окреслено сутність технологічного процесу, акцентовано увагу на формуванні готовності до розроблення та використання технологічних карт на виготовлення виробів у майбутніх учителів технологій. Описано досвід роботи Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка з навчання прийомів роботи на фрезерно-гравірувальному й лазерно-гравірувальному верстатах (освітньо-професійна програма «Середня освіта (Технології та фізична культура)»). Окреслено етапи виготовлення виробів, запропоновано схему технологічного процесу та визначено основні фактори теоретичної підготовки студентів до розроблення технології виготовлення виробів на верстатах із ЦПУ (урахування особливостей оброблення конструкційних матеріалів на технологічних машинах із ЦПУ; вибір конструкційних матеріалів; поєднання технологій оброблення деталей на кількох верстатах). На основі систематизації та аналізу досвіду організації і практики проведення навчальних занять із курсів «Технологічний практикум», «Основи декоративно-ужиткового мистецтва», «Основи художньої обробки деревини», «Технічна творчість», «Технологія столярно-меблевого виробництва» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розкрито способи інформування студентів і виокремлено особливості розроблення технологічного процесу виготовлення виробів на верстатах із ЦПУ: урахування виду оброблення; визначення способу попередньої обробки заготованок і завершального оброблення деталей; виконання креслеників у цифровому форматі; визначення параметрів оброблення; урахування способу закріплення заготованки й особливостей налаштування верстата; можливість зміни параметрів оброблення в процесі виготовлення деталей виробу.

ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ

ІРИНА ФЕКЕТА — 2025-11-24

У статті розглянуто проблему формування екологічних компетентностей майбутніх учителів географії в умовах цифровізації освіти. Актуальність теми зумовлена глобальними екологічними викликами сучасності та необхідністю підготовки педагогічних кадрів, здатних формувати екологічну свідомість і культуру в молодого покоління. Підкреслено, що інформаційні технології (ІТ) створюють нові можливості для інтеграції екологічних знань в освітній процес, сприяють розвитку дослідницьких умінь студентів, критичного мислення та навичок використання просторових даних. Здійснено аналіз наукових джерел, порівняння педагогічного досвіду, а також узагальнення практики використання цифрових інструментів у підготовці студентів-географів. Наведено приклади використання інформаційних технологій в освітньому процесі як засіб формування екологічних компетентностей. Проаналізовано потенціал ГІС-технологій, інтерактивних картографічних сервісів, освітніх платформ (Moodle, Google Classroom), віртуальних лабораторій і мобільних додатків для формування екологічних компетентностей здобувачів вищої освіти. Показано, що поєднання діяльнісного, проєктного та інтерактивного підходів із використанням ІТ забезпечує практико-орієнтоване навчання й сприяє формуванню відповідального ставлення до довкілля. Результати дослідження доводять, що застосування інформаційних технологій у професійній підготовці вчителів географії має низку переваг: підвищення мотивації студентів, розвиток дослідницьких і аналітичних умінь, інтеграцію екологічної тематики в освітній процес. Водночас окреслено проблеми, як-от: недостатній рівень цифрової грамотності, обмеженість технічних ресурсів та потреба у вдосконаленні методичного забезпечення. Використання сучасних ІТ є важливим чинником підвищення ефективності екологічної освіти в закладах вищої освіти.