ОБРАЗ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ В ПОЕТИЧНІЙ ЗБІРЦІ «АНТЕНА» СЕРГІЯ ЖАДАНА

Анотація

У статті вперше проаналізовано образ ліричного героя в поетичній збірці «Антена» С. Жадана у площині воєнної тематики. Остання засвідчує: він зазнає певної еволюції: від постмодерніста-іроніста до митця-філософа. Воєнний наратив «Антени» пронизаний екзистенційними думками про життя і смерть, про непрості, але гуманні людські стосунки у складну добу кризових історичних подій. Поетичні тексти збірки об’єднує символічний образ антени, який вихоплює із рідних просторів найважливіше – «ритм і прощення», а понад ними – «симфонічну музику березня». Саме антена як чутливий ретранслятор визначає масштабність й багатовимірність художнього світу в однойменній поетичній збірці. У ньому органічно співіснують кілька ракурсів авторського погляду: трагічного (від гіркої тональності до психологічного надриву); алегорично-символічного (посилюється у збірці); гротескно-іронічного (через фрагменти травестійної лірики). С. Жадан демонструє схильність до розлогої оповідності, темпераментної розмови зі світом, часом речитативності, що нагадує наспівність українських народних дум. Базова бінарна опозиція життя-смерть в «Антені» майстерно реалізована через біблійні образи, що констатують авторську ідею про вічність. У збірці «Антена» С. Жадан творить особливий екзистенціальний простір України, передусім українського Сходу, що опинився у ворожій окупації. Тут звучить біль за батьківщиною, туга за загиблими воїнами, співчуття до біженців. Автор трактує війну як апокаліптичне явище через мотиви «вигнання з раю», втрату «землі обітованої». Ліричний герой ‒ багатовимірний і цілісний водночас: з одного боку, вічний мандрівник, самотній і відчужений, з іншого – українець-патріот, що апелює до сучасників, синтезуючи ознаки національного, суспільного й духовного буття доби. Це дозволяє означити самобутність творчості культового С. Жадана в українському літературному процесі ХХІ століття.