НІМЕЦЬКОМОВНІ ПЕРЕКЛАДИ ТВОРІВ ЛЕСІ УКРАЇНКИ: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

Анотація

У статті досліджено історію перекладу та рецепції творчої спадщини Лесі Українки в німецькомовному культурному просторі. Проаналізовано життєвий і творчий шлях перекладачів, які сприяли популяризації її доробку в німецько-мовному просторі. Виявлено та систематизовано німецькомовні видання творів письменниці у хронологічній послідовності. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що ім’я Лесі Українки було відоме в літературознавчих колах Німеччини та Австрії ще за життя поетеси – на зламі ХІХ–ХХ століть. Вагому роль у популяризації її творчості відіграли Іван Франко та Остап Грицай, а згодом – українські германісти й німецькі славісти. Однією з перших публікацій творів Лесі Українки німецькою мовою став переклад Ольги Кобилянської „Das Lied ohne Worte”, надрукований 1903 р. в журналі Ruthenische Revue. Значний інтерес до творчої спадщини письменниці спостерігається зі сторони німецьких перекладачів в середині ХХ століття (Е. Берманн, Й. фон Ґюнтер, Й. Ґрубер, А. Ш. Вуцькі). Перше німецькомовне видання драми-феєрії «Лісова пісня» („Waldlied”) з’явилося 1931 р. в Харкові у перекладі Е. Берманна. У 1947 р. в Берліні було опубліковано переклад Йоганна фон Ґюнтера. На початку третього тисячоліття виокремлюється новітній етап перекладу творів Лесі Українки, започаткований українськими перекладачками й науковицями – Іриною Качанюк-Спєх та Надією Медведовською. Однією з найвідоміших перекладачок нашої сучасності творів Лесі Українки є Ірина Качанюк-Спєх. У перекладі Качанюк-Спєх побачили світ німецькою мовою багато поезій та драм Лесі Українки. Окремими виданнями вийшли драма-феєрія «Лісова пісня» („Das Waldlied: Feerie in drei Akten”, 2006) та драма «Кассандра» („Kassandra”, 2007), а також поетична збірка з паралельним німецьким перекладом «Безмежнеє поле» (2010). До найновіших перекладацьких здобутків дослідниці належить видання Lesja Ukrajinka. Ausgewählte Dramen (Мюнхен, 2013). Серед перекладачів нової генерації особливе місце посідає Надія Медведовська – філологиня, германістка, перекладачка та науковиця. У збірці «Юдаїка» (Judaica, 2005), а також у супровідних наукових коментарях вона прагне представити німецькомовному читачеві малодосліджений у західноєвропейському контексті феномен Лесі Українки, підкреслюючи універсальність її філософії життя та художнього мислення. У статті обґрунтовується думка, що творчий спадок Лесі Українки виходить за межі вузьконаціональних рамок, а її ім’я як поетеси, письменниці, перекладачки та культурно-громадської діячки має посісти належне місце у світовій культурі й літературі.