УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА В КОНТЕКСТІ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану викладання української мови за кордоном у контексті глобальних трансформацій гуманітарного знання, зокрема процесів деколонізації, переосмислення мовної ієрархії та академічної інтеграції України в міжнародний освітній і науковий простір. Основну увагу зосереджено на дисципліні «Українська мова як іноземна», яка вперше розглядається не лише як лінгводидактична практика чи інструмент міжкультурної комунікації, а як важлива складова деколонізаційного процесу в академічному середовищі. Такий підхід дозволяє вийти за межі традиційного методичного трактування УМІ та розглядати її як інструмент подолання усталених колоніальних і постколоніальних уявлень про українську мову, сформованих у межах імперського, радянського та пострадянського дискурсів. Окреслено ключові виклики, з якими стикається викладання української мови за кордоном, зокрема її тривалу маргіналізацію в межах славістичних і східноєвропейських студій, а також інституційну нестабільність українознавчих програм. Проаналізовано роль української мови як іноземної у формуванні нового академічного наративу, в якому українська постає не як похідний або регіональний різновид, а як самодостатній об’єкт наукового, освітнього та культурного вивчення. Особливу увагу приділено потенціалу УМІ як механізму підвищення академічної видимості української мови та культури за межами України, а також як інструменту культурної дипломатії й символічного відновлення мовної суб’єктності. Запропонований у статті концептуальний підхід дозволяє по-новому інтерпретувати місце української мови в міжнародній освіті, окреслити стратегічні напрями розвитку програм з української мови як іноземної та визначити їхню роль у процесі деколонізації.