VASYL SIMOVYCH’S WORK “YURII FEDKOVYCH. LIFE AND ACTIVITY (ON THE OCCASION OF THE CENTENARY OF HIS BIRTH)” (1934) IN TERMS OF CONTENT AND FORM

Abstract

У статті вперше ґрунтовно аналізується праця Василя Сімовича «Юрій Федькович. Життя й діяльність (Із нагоди століття уродин)», видана 1934 року львівським Товариством «Просвіта». Предметом дослідження виявляється змістова концепція книжки, а також ті формально-стилістичні засоби, завдяки яким ця концепція реалізується. З цією метою вказано на відповідність матеріалу просвітницько-науковій стратегії вченого, основну ж увагу звернуто на особливості жанру, структури, специфіку адресата, способи подачі автором матеріалу тощо. Жанрова природа Сімовичевої праці потрактована як біографічно-критичний нарис із ознаками народознавчого есею. Докладно проаналізовано вступну частину книжки (екскурс у суспільно-культурну ситуацію на Буковині в час діяльності тут Федьковича), а також окремі змістові блоки, що відповідають різним етапам Федьковичевої життєдіяльності. Ідучи за традицією, В. Сімович белетризує оповідь, роблячи її доступнішою читачеві. До аналізу творчості, що розосереджений по всьому тексту, автором застосовано генетичний підхід. Найвище поцінування здобула проза письменника, а також його поезія т. зв. «вояцького» періоду. Особлива увага закономірно звернута на діяльність Федьковича задля народу, її культурно-освітнє спрямування. Зроблено важливий висновок про випередження письменником своєї епохи і свого середовища. У статті розглядається також питання форми Сімовичевого нарису, тобто його мови, стилю, наративних стратегій. Задля цього проаналізовано особливості ставлення автора до обох своїх адресатів – того, що з простолюду, й освіченого читача. Мова нарису трактується як зразкова літературна мова першої третини ХХ ст. із свідомою орієнтацією на народну основу. Звертається також увага на успішну техніку цитування, подачі приміток тощо. Зроблено висновок, що праця В. Сімовича є рідкісним для літературознавства 1930-х років зразком синтезу наукового та художньо-публіцистичного стилів. А з огляду на заборону відзначення буковинцями ювілею письменника вона стала не тільки документом федьковичезнавства, але й свідченням дієвості літературознавчої науки і формою спротиву національному поневоленню.