КОНФЕСІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ БАПТИСТСЬКИХ І П’ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ ГРОМАД ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ В 1976–1991 РР.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-7778/2023.2.9

Ключові слова:

баптизм, п’ятидесятництво, громади, віруючі, священнослужителі, реєстрація, нелегальність, еміграція, трансформація, процеси, населені пункти, область.

Анотація

Мета дослідження. Проаналізувати діяльність зареєстрованих баптистських громад (ВРЄХБ), п’ятидесятницьких громад (ХВЄ), нелегальних п’ятидесятницьких громад, еміграційні тенденції у них та об’єднавчі легальні процеси, які в останні роки тривалості радянської влади утворили свої самостійні об’єднання чи союзи, котрі діють і донині у всеукраїнському масштабі, на прикладі Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей. Методологія дослідження базується на принципах наукового пізнання: історизму, об’єктивності, позаконфесійності, світоглядного плюралізму, толерантності, які уможливили вивчення і компаративістику подій і фактів в їх ґенезі та інтегральності, з проекцією на сучасні реалії державно-релігійної політики України. Методи дослідження пов’язані з метою, об’єктом, предметом і науковими завданнями дослідження. Наукова новизна. У наукових дослідженнях майже не охоплено західні області упродовж досліджуваного періоду, що не дає змоги мати цілісну картину їх діяльності, конфесійних трансформацій у них та глибшого розуміння їх служіння в сучасних умовах. Висновки і перспективи подальших розвідок цього питання. Трансформаційні процеси у баптистських і п’ятидесятницьких громадах у досліджуваний період в західних областях України можна поділити на два етапи: повільний – 1976–1987 рр. та інтенсивний – 1988–1991 рр. Якщо на першому етапі кількість громад зазначених конфесій та чисельність у них віруючих хоча й зростала, але незначними темпами, що пояснюється відносно активною атеїзацією суспільства партійно-державними органами радянської влади із використанням нею репресивних методів від так званих «бесід» із священнослужителями та активом цих громад до притягнення їх за порушення законодавства про релігійні культи до адміністративної, а то й кримінальної відповідальності, то на другому етапі спостерігаються швидкі та всеохоплюючі трансформаційні процеси у баптистських і п’ятидесятницьких громадах, які призводять до розпаду ВРЄХБ та утворення таких п’ятидесятницьких центрів, як ВСХВЄ – п’ятидесятників і СВЦХЄВУ, а також нададуть нового імпульсу діяльності РЦЄХБ та утвореному Союзу ЄХБ України, котрі будуть у наступних роках діяти під зазначеними назвами: ВСОЄХБ і СРЦЄХБ, які формують свої обласні релігійні структури і розпочинають багатовекторну діяльність на користь українського суспільства.

Посилання

Боруцький С. (2003). Держава. Церква. Людина. Державно-церковні та міжконфесійні відносини у дзеркалі сучасності 1992 – 2002 рр. Львів.: Афіша, 552 с.

Державний архів Івано-Франківської області.

Державний архів Львівської області.

Державний архів Тернопільської області.

Історія релігії в Україні: у 10-ти т. (2008). Редколегія: А. Колодний (голова) та ін. Пізній протестантизм в Україні. Т. 6 (п’ятидесятники, адвентисти, Свідки Єгови). За ред. П. Яроцького. Київ-Дрогобич: видавець Сурма С., 632 с.

Стоцький Я. (1999). Релігійна ситуація в Україні: проблеми і тенденції розвитку (1988 – 1998 рр.). Тернопіль: Астон, 120 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-29