ФОРМУВАННЯ МІСЬКОГО АПАРАТУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ (1920–1921 РОКИ): НА ПРИКЛАДІ МІСТА СЛАВУТИ

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати процес створення та діяльності міського апарату влади в прикордонних містечках УСРР в перші роки оформлення радянської влади (1920–1921 рр.). Об’єктом дослідження обрано містечко Славуту (теперішній Шепетівський район Хмельницької області), яке у досліджуваний період було одним з найактивніших центрів впровадження радянської влади у прикордонній зоні. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та міждисциплінарного підходу. У роботі застосовано методи історико-джерелознавчого аналізу для вивчення архівних документів, зокрема матеріалів статистичного характеру, діловодної документації органів місцевої та районної влади. Наукова новизна полягає в тому, що на основі аналізу широкого кола архівних джерел вперше проаналізовано, як відбувалося становлення більшовицьких (радянських) органів влади на місцях, які методи та прийоми застосовувалися цією владою під час керівництва міським господарством. Стаття сприятиме глибшому розумінню впровадження більшовицької системи управління та формування радянського бюрократичного апарату на українських землях. Висновки. З остаточною окупацією теренів Правобережної України у 1920-му році та формуванню радянсько-польського кордону в містах прикордонної смуги розпочався процес формування органів більшовицької місцевої влади. Як і в інших населених пунктах України цей процес був спрямований на створення жорсткої вертикальної системи управлінських статусів, де нижчий орган підпорядковувався єдиному вищому органу влади. Однак, прикордонний статус даних містечок вносив свої корективи в цю вертикаль впроваджуючи подвійне, а часом й потрійне підпорядкування місцевої влади – місцевим цивільним радам, місцевим революційним комітетам та командуванню дислокованих тут військових частин. Характерною рисою системи управління прикордонних міст був той факт, що волосні виконавчі комітети та міські ради в 1920–1921 рр., по суті, виконували роль структурних підрозділів-відділів місцевих волосних революційних комітетів. Наступною характерною рисою системи місцевого управління в 1920–1921 році стало явище формування кадрового потенціалу, який визначався не доведеними зверху нормативами, а виключно наявністю тих чи інших працівників на місцях.