ДЕПОРТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН ІЗ ПОЛЬЩІ В УРСР У 1944–1945 РР. (НА ПРИКЛАДІ СЕЛЯНСЬКОЇ РОДИНИ АГАФІЇ КРУЛЬКО ТА АНТОНА КРІЛЯ)

Анотація

Метою статті є всебічне дослідження життєвих траєкторій двох українських селянських родин, які зазнали примусової депортації з післявоєнної Польщі до УРСР у 1944–1945 рр. Дослідження зосереджується на обставинах їх виселення, особливостях й етапах адаптації до нових соціально-економічних умов, трансформації традиційного сільського способу життя в умовах радянської колективізації, а також на характері міжособистісних і трудових взаємин між переселенцями та місцевими українськими селянами в доколгоспний і колгоспний періоди. Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, об’єктивності та критичного аналізу. Використано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціальні історичні підходи (історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний). Історичний підхід дав змогу комплексно розглянути передумови та механізми депортації українського сільського населення з Польщі, простежити закономірності їх соціально-економічної адаптації в нових умовах життя, реконструювати матеріальні, побутові та психологічні аспекти інтеграції в радянське суспільство. Новизна дослідження полягає в мікроісторичному підході – реконструкції доль двох конкретних українських родин, А. Крулька та А. Кріля, що ілюструє вплив міждержавних політичних рішень на життя окремих людей. На основі поєднання усних свідчень, архівних документів і контекстуального історіографічного аналізу показано, як примусове переселення спричинило глибокі зміни в матеріальних умовах, морально-психологічному стані та соціальних взаєминах цих родин у двох історичних періодах – доколгоспному та колгоспному житті в УРСР. Висновки. Аналіз життєвого досвіду двох українських селянських родин у завершальний період Другої світової війни та в перші повоєнні роки засвідчує трагічний характер депортаційних процесів, що охопили сотні тисяч українців. Родини стикнулися з надзвичайними матеріальними труднощами, психологічною напругою та соціальною ізоляцією. Будучи змушеними підкорятися спершу польській, а потім радянській владі, вони зберегли глибоке відчуття туги за рідним краєм. Із часом родини поступово адаптувалися до нової соціально- економічної реальності, знайшли своє місце в місцевій громаді та зберегли шанобливе ставлення до свого минулого. Такі мікроісторичні дослідження сприяють глибшому розумінню соціальної динаміки та психологічних наслідків примусових міграцій серед українського сільського населення 1940-х років.