ФОРТИФІКАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ВАЛІВ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО ЗАМКУ Х–ХІІІ СТ. (НА ОСНОВІ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Анотація

У статті проведено комплексний аналіз фортифікаційних особливостей та оборонної ролі валів Теребовлянського замку Х–ХІІІ ст. Базуючись на літописних, археологічних та історико-архітектурних джерелах, простежено етапи будівництва давнього дитинця, вивчено типи валів за конструктивними особливостями, їх функціональну специфіку та еволюцію фортифікаційної системи у процесі розвитку Теребовлі. З’ясовано, що вали фортеці були зведені за принципом дерев’яно-земляних клітей із використанням рельєфних особливостей такої території. Методологічна основа роботи. Зокрема, значну роль відіграли мисове розташування, стрімкі схили та яри, що забезпечувало ефективну оборону фортеці під час атаки ворога. Також досліджено ритуально-релігійні функції валів Теребовлянського замку, оскільки на території городища було зафіксовано залишки поховань, культові майданчики та християнське кладовище. Охарактеризовано ключові результати археологічних досліджень ХХ–ХХІ ст., проведених у межах Замкової гори, які вкотре підтвердили факт поступового та безперервного розвитку фортифікацій Теребовлі. Висновок. Визначено, що система валів міста є свідченням високого рівня давньоруського оборонного будівництва та можливостей адаптації його до природних умов. Дослідження Теребовлянської фортеці має велике значення для повноцінного розуміння еволюції військового архітектурного мистецтва та сакральних особливостей давньоруських міст.