ІСТОРИЧНИЙ ОБРАЗ ПОЛЬЩІ НА ЦИВІЛІЗАЦІЙНІЙ КАРТІ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША
DOI:
https://doi.org/10.2518/2307-7778.19.2.20Ключові слова:
Пантелеймон Куліш, історіографія, цивілізованість, варварство, культура, Польща, Україна-Русь, Західна Європа.Анотація
Метою статті є аналіз історичних поглядів та цивілізаційних уявлень Пантелеймона Куліша. Досліджено його інтерпретації проблеми цивілізаційної приналежності Польщі. Простежено впливи цивілізаційних уявлень вченого на інтерпретації ним історії Польщі та України. З’ясовано його роль у процесі вивчення історії польсько- українських взаємин. Окреслено внесок Пантелеймона Куліша в український історіографічний процес. Методологія дослідження базується на ментальних картах як способі когнітивного відображення географічно-просторових утворень у свідомості інтелектуалів. Вагомим компонентом методологічної бази дослідження є також імагологія як стратегія дослідження образів «свого-чужого». Теоретичною підставою статті є також деконструкція орієнталізму (специфічного способу сприйняття та описування Сходу представниками «західної» інтелектуальної думки), здійснена у студіях Е. Саїда та Л. Вулфа. Наукова новизна дослідження базується на тому, що стаття є першою спробою спеціальної історіографічної рефлексії стосовно цивілізаційних уявлень Пантелеймона Куліша. Висновки статті полягають насамперед у тому, що Кулішева рецепція цивілізаційного статусу Польщі дещо вийшла за межі української історіографічної традиції, й водночас істотно поглибила її. Учений вважав Польщу країною, що обрала західний шлях цивілізаційного розвитку. Водночас він не заперечував ролі і слов’янських засад в її історичній ґенезі. Хоча у працях П. Куліша не прочитуємо відвертої слов’янофільської тези про «зраду» Слов’янщини, все-таки простежуємо у них значну кількість тверджень про засвоєння поляками неслов’янських явищ та атрибутів. Важливо, що П. Куліш істотно відрізнявся від попередників у трактуванні цієї проблеми. Для нього засвоєння Польщею західноєвропейських засад (чи збереження своєї слов’янськості) не було самодостатнім фактом, а показником таких цінностей, як культурність, освіченість чи загалом цивілізованість. Вони зумовлювали його суперечливі оцінки історичного образу Польщі і польсько-руських взаємин.
Посилання
Кулішъ, П. (1862a). Взглядъ южнорусскаго человѣка ХVІ столѣтія на нѣмецко-польскую цивилизацію. Основа: Южно-Русскій литературно-ученый вѣстникъ, 1862, Червець (Іюнь), Санкт-Петербургъ, 1862, с. 12–16.
Кулішъ, П. (2004a). Древняя Русь в Царстве Польском. Молода нація: альманах, № 1 (30), 2004, Київ, 2004, с. 47–58.
Кулішъ, П. (1994). Записки о Южной Руси: Издал П. Кулиш (Репринтное издание), Київ, 1994, 719 с.
Кулішъ, П. (1874a). Исторiя возсоединенiя Руси. Томъ первый: Отъ начала колонизацiи опустошенной татарскимъ погромомъ Кiево-Галицкой Руси до начала столѣтней козацко-шляхетской войны, Санкт-Петербургъ, 1874, 363 с.
Кулішъ, П. (1874b). Исторiя возсоединенiя Руси. Томъ второй: Отъ начала столѣтней козацко-шляхетской войны до возстановленiя въ Кiевѣ православной іерархіи въ 1620 году, Санкт-Петербургъ, 1874, 457 с.
Кулішъ, П. (1877). Исторiя возсоединенiя Руси. Томъ третiй: Религiозное, соцiальное и нацiональное движенiе въ эпоху Iова Борецкаго, Москва, 1877, 374 с.
Кулішъ, П. (1861). Исторiя Украіни одъ найдавнійшихъ часівъ. Основа: Южно-Русскій литературно-ученый вѣстникъ, 1861, Сентябръ, Санкт-Петербургъ, 1861, с. 79–107.
Кулішъ, П. (1990). Книга о ділах народу українського і славного Війська козацького Запорозького. Кирило-Мефодіївське товариство: У трьох томах, Т. 2, Київ, 1990, с. 66–80.
Кулішъ, П. (1888a). Отпаденiе Малороссiи отъ Польши (1340–1654). Въ трехъ томахъ. Томъ первый, Москва, 1888, 281 с.
Кулішъ, П. (1888b). Отпаденiе Малороссiи отъ Польши (1340–1654). Въ трехъ томахъ. Томъ второй, Москва, 1888, 399 с.
Кулішъ, П. (1889). Отпаденiе Малороссiи отъ Польши (1340–1654). Въ трехъ томахъ. Томъ третiй, Москва, 1889, 415 с.
Кулішъ, П. (1868). Перший період козацтва од його початку до ворогування з ляхами. Правда, 1868, Ч. 1–17; 25–35.
Кулішъ, П. (2005). Повість про Український народ. Моє життя (Жизнь Куліша). Хутірська філософія і віддалена од світу поезія, Київ, 2005, с. 25–94.
Кулішъ, П. (1862b). Полякамъ объ украинцахъ (Отвѣтъ на безименное письмо). Основа: Южно-Русскій литературно-ученый вѣстникъ, 1862, Лютий (Февраль), Санкт-Петербургъ, 1862, с. 67–86.
Кулішъ, П. (1843). Укpаѝна: одъ початку Вкpаѝны до батька Хмелницького, Кіевъ, 1843, 95 c.
Кулішъ, П. (1901). Хмельныщина: Исторычне оповидання, Кіевъ, 1901, 116 с.
Куций, І. (2016). Цивілізаційні ідентичності в українській історіографії кінця XVIII – початку ХХ ст.: між Слов’янщиною та Європою, Тернопіль, 2016. 488 с.
Нахлік, Є. (2007). Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель: Наукова монографія: У 2 т. Том 2: Світогляд і творчість Пантелеймона Куліша, Київ, 2007, 462 с.
Нахлік, Є. (2000). Україна між Сходом і Заходом, Азією і Європою: погляд Пантелеймона Куліша. Пантелеймон Куліш. Матеріали і дослідження, Львів–Нью-Йорк, 2000, с. 13–40.
Ясь, О. (2007). Історичні погляди Пантелеймона Куліша в світлі інтелектуальних метаморфоз 1870–1880-х років. Історіографічні дослідження в Україні, 2007, Вип. 17, с. 78–105.
Ясь, О. (2007). Козацько-гетьманська минувшина в рецепції П. Куліша (1840-ві – початок 1860-х років). Україна в Центрально-Східній Європі, Вип.8, Київ, 2008, с. 220–244.
