ПРАВОСЛАВНЕ ВІЙСЬКОВЕ ДУХОВЕНСТВО В УМОВАХ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1918–1921 РР.

Анотація

Відзначення на державному рівні річниці української революції 1917–1921 рр. ставить перед науковцями завдання переосмислити її події, явища, процеси. За кожним з них стояли ті чи інші особи, які представляли різні суспільні інститути. Переважна більшість з них отримала вже належну оцінку та місце в історіографії, однак, очевидно, не усі. Найменш дослідженою проблемою українських визвольних змагань зазначеного періоду залишається вивчення функціонування капеланського руху в лавах української армії, який діяв при Українській Православній Церкві. Мета статті, власне і полягає у висвітленні діяльності священиків на фронтах, їх побуту та умов служіння. Вивчення цього сегменту в українській історії загалом, а в подіях столітньої давності зокрема, дозволить ширше усвідомити місце військових священиків в лавах сучасної української армії. Реалії сучасних суспільно-політичних процесів є приводом для українського наукового середовища дещо по-новому «зануритися» в оцінку минулого, зокрема, вийти за межі традиційного сприйняття подій і фактів. Більшість з них «мігрувала» з епохи в епоху, часто без належного наукового обґрунтування чи спростування. Це стосується й українських визвольних змагань, які розпочалися в 1917 р. і дали поштовх серйозним суспільним трансформаціям. За їх мілітарно-політичною складовою крилися значно серйозніші процеси, і вони відбувалися у людській свідомості. Далеко не останню роль у цьому відіграв церковно-релігійний чинник, який в більшій чи меншій мірі мав і має вплив на волевиявлення народу та визначення його життєвих орієнтирів. Актуальність статті полягає, власне, у переосмисленні ролі православного духовенства у суспільно-політичних процесах 1917–1921 рр. крізь призму його інтегрованості в структури українського війська.