ПЛАТА ЗА ТРЕБИ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРИБУТКУ ПРАВОСЛАВНОГО ПАРАФІЯЛЬНОГО ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Ключові слова:
плата, православне духовенство, треби, віряни, Київська єпархія.Анотація
У статті розглядається одне з головних джерел прибутку православного парафіяльного духовенства Київської єпархії у ХІХ – на початку ХХ ст. – плата за треби. Встановлено, що розмір плати за треби залежав від їх характеру та місцевих обставин: чисельності парафії та забезпечення вірян. Найдорожче коштували одруження та поховання. Звертається увага на регламентацію церковним керівництвом розподілу прибутку між членами причту. Наголошується, що до збереження плати за обряди парафіяльне духовенство ставилось неоднозначно. На сторінках церковної періодики часто обстоювалась позиція, що це підривало авторитет священнослужителя, ставило в залежність від парафіян, принижувало його. Водночас відмовитись від неї клірики не могли, адже це була важлива стаття прибутку. Тому духовенство здебільшого виступало за необхідність забезпечуватись належним утриманням від казни або парафій. Встановлено, що плата за треби складала майже третину від загального прибутку священика.
Посилання
Чеховский В. Киевский митрополит Гавриил Банулеско-Бодони (1799–1803). К., 1905. 306 с.
Кильчевский В. А. Богатства и доходы духовенства. М.: Типография Ф. Я. Бурге, 1907. 15 с.
Карпов С. М. Евгений Болховитинов как митрополит Киевский. К.: Тип. Акц. Об-ва «Петр Барский в Киеве», 1914. 273 с.
Кузнець Т. В. Православне духовенство Уманщини ХІХ – початку ХХ століття: Монографія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. 607 с.
Опря Б. А. Доброхотные подаяния прихожан как один из способов материального обеспечения православного приходского духовенства на Правобережной Украине во второй половине ХІХ – в начале ХХ в. // Государство, общество, церковь в истории России ХХ века: материалы Х Международной научной конференции, Иваново, 16–17 февраля 2011 г.: в 2 ч. Иваново: Ивановский государственный университет, 2011. Ч. 1. С. 308–314.
Лебединцев П. О способах содержания правосл. духовенства в Киевской губернии // Руководство для сельских пастырей. 1860. № 10. С. 231–241.
Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАК України). Ф. 127. Оп. 373. Спр. 6.
ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 11. Спр. 24.
Там само. Спр. 133.
Там само. Оп. 822. спр. 205.
Там само. Оп. 1018. Спр. 666.
От редакции // Киевские епархиальные ведомости. 1863. № 7. С. 197–199.
Правила о местных средствах содержания православного приходского духовенства и о разделе сих средств между членами причтов // Киевские епархиальные ведомости. 1873. № 16. С. 115–125.
Наболевший вопрос // Руководство для сельских пастырей. 1902. № 6. С. 170–172.
Николаев В. Настоятельная необходимость материального обеспечения православного духовенства // Руководство для сельских пастырей. 1907. № 20. С. 58–65.
Pia desideria православного русского духовенства // Руководство для сельских пастырей. 1901. № 49. С. 335–343.
Ходатайство Киевского духовенства // Миссионерское обозрение. 1910. № 11. С. 1927.
Перевозников К. К вопросу о плате прихожан за требоисправления // Руководство для сельских пастырей. 1898. № 11. С. 255–
Перевозников К. К вопросу о плате прихожан за требоисправления // Руководство для сельских пастырей. 1898. № 12. С. 273–281. 20. Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 127, оп. 1065, спр. 235.
Устав духовных консисторий. СПб.: Синодальная типография, 1843. 134, 56 с.
ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 121. Спр. 50.
По поводу вымогательства платы при совершении треб // Киевские епархиальные ведомости. 1886. № 8. С. 346.
ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 876. Спр. 873.
Лещенецкий Т. Как можно улучшить быт духовенства при настоящих условиях государства? // Киевские епархиальные ведомости. 1905. № 25. С. 622–625.
ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 873. Спр. 348.
