УЧАСТЬ Т. ОКУНЕВСЬКОГО У СТВОРЕННІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХУ В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТ.)
Ключові слова:
Т. Окуневський, Українська націонал-демократична партія, Віденський парламент, Східна Галичина, «українське питання».Анотація
Кінець XIX – початок ХХ ст. характеризується новим етапом національного відродження на західноукраїнських землях. «Українське питання» починають висувати об’єднання, громадсько- політичні організації. Наприкінці XIX ст. Русько-українська радикальна партія (далі – РУРП) пережила кризу. Внутріпартійна боротьба викристалізувала три основні фракційні групи: власне радикальну, соціал-демократичну та національно-демократичну. Рух за об’єднання усіх лівоцентристських елементів, що стояли на самостійницьких позиціях, очолила народовська «Народна Рада». 26 березня 1899 р. таке угрупування створене під назвою Української національно- демократичної партії (далі – УНДП) . Біля її витоків перебували І. Франко, М. Грушевський, Ю. Романчук, К. Левицький, Є. Левицький, В. Охримович, В. Будзиновський та Т. Окуневський. Національна демократія зосереджувала у своїх лавах інтелектуальну еліту краю і через це зберігала провідні позиції в політичному житті українства. Т. Окуневський підтримував політичну програму УНДП та дотримувався її установ будучи депутатом Віденського парламенту. Розвиток націонал- демократичного руху в Східній Галичині пов’язаний із діяльністю Т. Окуневського, який перебував біля витоків українського парламентаризму кінця ХІХ – початку ХХ ст., який прагнув створення єдиної соборної української держави.
Посилання
Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІАЛ України). Ф. 165. Оп. 2. Спр. 587.
ЦДІАЛ. Ф.328. Оп.1. Спр.103. Арк. 126.
Андрухів І. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1939 рр. Івано-Франківськ, 1996. 80 с.
Аркуша О. Парламентська традиція галицьких українців в другій половині XIX – на початку XX ст. // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип.6. Львів, 2000. С.68–91.
Великий зрив (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). Львів, 1931. 152 с.
Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 рр. У 2-х томах. Львів, 1998. Т.2. 504 с.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX–XX ст. Київ, 1996. 360 с.
Гунчак Т. Україна: перша половина XX ст. Нариси політичної історії. Київ, 1993. 287 с.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали. Т.1. Івано-Франківськ, 2001. С.87.
Карпенко О. До питання про характер революційного руху в Східній Галичині в 1918 р. // З історії західноукраїнських земель. Вип.1. Київ, 1957. С.59–90.
Кочержук М. Вибори в Коломиї в період Австро-Угорщини. URL: http://museum.ko.if.ua/statti/13.html (дата звернення: 1.12.2017).
Кугутяк М. Українська націонал-демократія 1918–1929 рр. Т.1. Київ–Івано-Франківськ, 2002. 532 с.
Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Львів, 1931. 450 с.
Кучабський В. Вага і завдання Західноукраїнської Держави серед сил Східної Європи на переломі 1918/1919-го року// Дзвони.1932. Ч. 3, березень; 1932.Ч.12, грудень, 1933. Ч.1.
Левицький К. Великий зрив. Ню Йорк, 1968. С.13.
Левицький К. Д-р Теофіль Окуневський // Визначні постаті України: Андрій Чайковський, Теофіл Окуневський. Львів, Афіша, 2010. С.234.
Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914–1918 Др. ч. Львів, 1929. 772 с.
Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848–1914. Львів: З друкарні о.Василіян, 1926. С. 440.
Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. Відень. 1922. 228 с.
Макарчук С.А. Этносоциальные и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. Львов, 1983. 148 с.
Марунчак М. Від культурних основ до політичного вивершення. Три політичні віча в Городенці в 1912–1913 рр. // Городенщина. Історико-мемуарний збірник. Нью-Йорк–Торонто–Вінніпег. 1978. С.358.
Мельник В. Політична діяльність галицьких адвокатів радикалів в Сеймі та Парламенті кін. XIX – поч. XX ст. (На прикладі Теофіла Окуневського) // Всеукраїнський круглий стіл. Адвокатура України: історія і сучасність. Львів-Київ, 2015.
Народний з’їзд // Діло. 25 травня 1923.
Настюк М. Буковинський крайовий сейм: структура, компетенції і діяльність (1861–1914) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип.30. Львів, 1993. С.16–20.
Національно-демократичне строництво в 1918 р. // Республика. 1 цвітня 1919.
Охримович Ю. Розвиток української національно-політичної думки. Львів-Київ, 1922. 120 с.
Паліїв Д. Листопадова революція. З моїх спогадів. Львів, 1929. 25 с.
Перший державний секретаріат у Львові // Український Скиталець. 1923. Ч. 11. С.15–18.
Польська дипломатія і східно-галицьке питання на паризькій мирній конференції в1919 р. // Дзвони. 1931. Ч.2, травень.
Програма народно-демократичної і радикальної партий. Коломия, 1913. С.13.
Субтельний О. Україна: історія. Київ, 1991. 720 с.
Українська дипломатія і держави Антанти в році 1919 // Дзвони. 1931. Ч.6,
вересень.
Філінські М. Українці у відродженій Польщі. Львів, 1931.
Чорновол І. Міністр закордонних справ Австро-Угорщини, граф Густав Кальнокі і український національний рух в Галичині // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 1998. Вип.9. С 35–43.
Чорновол І. Українсько-польські стосунки в 80-их рр. XIX ст. Початки «Нової ери» // Україна в минулому. 1996. Вип. IX. С.103–117.
Чуйко І. Євген Олесницький: сторінки життєпису. Історико-біографічний нарис. Тернопіль, 2005. С. 176.
Що робили наші посли в парламенті? // Маніфест русько-українського парламентського клубу. Львів, 1911.
Belcikowska A. Stronnictwa i związki polityczne w Polsce. Warszawa, 1925.
