ГУМОРИСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ АФОРИЗМІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-59-11

Ключові слова:

німецький афоризм, гумор, комічний ефект, план змісту, план вираження

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей німецьких афоризмів та виявленню гумористичних рис у їх змісті та формах вираження. Проаналізовано структурно-семантичні елементи німецьких афоризмів, які характеризуються стислістю та влучністю змісту. Афоризми вважаються короткими текстами. Гумористичний ефект афоризмів виявляється у відчутті невиправданих очікувань і актуалізується проявом емоційного, когнітивного, психічного та фізичного станів комуніканта. Творцем афоризмів є людина в її взаємодії з навколишнім світом у політиці, релігії, мистецтві та багатьох інших сферах. Німецькі афоризми відображають життєву мудрість через поняття добра і зла, практичного та теоретичного тощо. Прояв гумору в німецьких афоризмах оживає через інконгруентне вираження мудрості, що властиво для мовних і культурних особливостей німецького простору. Функціональні особливості афоризмів відтворюються через абсурдні формулювання думок чи суджень у комунікації. Гумористичний ефект є вираженням своєрідного зворотного зв’язку між реаліями життя того періоду, що фіксується в парадигмі Aphorismen durch Aphorismen. Німецькі афоризми побудовані в теперішньому часі у формі розповідних, окличних і питальних речень. Їхня структура передбачає найважливіші ціннісні орієнтації мовної цільової культури через лексико-стилістичне оформлення, композиційну структуру та ідентифіковане авторство представників німецької культури. Використання німецьких афоризмів у комунікації розкриває сутність національного німецького світогляду, підкреслює його самобутність і парадоксальність. Німецькі афоризми є маркерами сміхової культури німецькомовного лінгвокультурного простору.

Посилання

Folgmann S. Die heilende Kraft des Lachens. 2023. URL: https://www.humortraining-ammersee.de/tag/lachen/.

Freud S. Jokes and Their Relation to the Unconscious. Hrsg. James Strachey. Norton, 1960. 258 p.

Kirvalidze N. The Author’s Modality and Stratificational Structure of a Literary Text in Modern English. IBSU International Refereed Multidisciplinary Scientific Journal, 2006. Vol. 1. P. 138–143.

Lyons J. Semantics. Cambridge : Cambridge University Press, 1977. 897 p.

Janich N. Kurze Texte und Kurztexte – transtextuell vernetzt? In: Reuter, E., Rink, Ch. (Hrsg.): Kurze Texte und Intertextualität. Ausgewählte Beiträge der GeFoText- Konferenz vom 26.9. bis 27. 9. 2013 in Vaasa. Finnische Beiträge zur Germanistik, 32. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2015. S. 27–48.

Derrida J. Limited Inc. Northwestern University Press, 1988. 160 p.

Nakassis C.V. Citation and citationality. Signs and Society, 2013. Vol. 1(1). P. 51–77.

Silverstein M. Axes of evals. Token versus type interdiscursivity. Journal of Linguistic Anthropology, 2005. Vol. 15(1). P. 6–22.

Luger K., Rehnger R. Die multukulturelle Gesellschaft und die Medien. In: Dialog der Kulturen. Wien : Österreichischer Kunst- und Kulturverlag, 1994. 360 p.

Fricke H. Aphorismus. In: Historisches Wörterbuch der Rhetorik. Hg. v. Gert Ueding. Max Niemeyer Verlag Tübingen, 1992. Bd. 1. 1332 S.

Koestler A. Der göttliche Funke. Der schöpferische Akt in Kunst und Wissenschaft. Bern. München. Wien: Scherz, 1966. 532 S.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-25

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ