ХУДОЖНІЙ СВІТ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА В КОНТЕКСТІ БАРОКОВОЇ ЕСТЕТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-59-19Ключові слова:
бароко, метафора, концепт, дискурс, художня специфіка, наратив, трактат, необароко, «химерна проза»Анотація
У статті розкрито художню своєрідність творчості Валерія Шевчука в контексті барокової естетики (на матеріалі романів «Дім на горі» та «На полі смиренному»). Значну увагу акцентовано на дослідженні великої прози митця, котрий, продовжуючи традиції літератури українського бароко, творить оригінальну концепцію світу і людини, авторську стратегію інтерпретації барокових текстів. Простежено наукове осмислення Валерієм Шевчуком української барокової літератури (за ґрунтовною науковою працею «Муза Роксоланська. Українська література ХVІ–ХVІІІ століть») як важливого чинника духовно-культурного буття української нації. Зауважено, що творам барокової літератури притаманні синтез риторичності й метафоричності, контрастності й живописності, гротескності й алегоризму, гра складними емблемами й алегоріями, ускладнена образність, глибока символічність. Валерій Шевчук проводить ідейні та формальні зв’язки між бароковими першоджерелами та відповідними їм поетико-риторичними схемами і фольклором, що розкриває значущість його культурологічної концепції. Письменник відповідно до власного самобутнього світовідчуття вибудовує в художніх творах багатовимірні картини української дійсності, формуючи авторську національну духовно-естетичну модель. Розширюючи реальність за допомогою снів, марень, фантасмагоричних візій, автор створює неповторну нову ірреальну, ілюзійну дійсність, руйнуючи межі між дійсним і фантастичним, справжнім і міфічним. Такий художній світ підпорядкований примхливо-бароковим ситуаціям, що передбачають несподівані колізії, барокові метафори, символічні шифри, підсвідомі контексти. Валерій Шевчук намагається проникнути й розкрити тайну життя, незбагненність доленосних перипетій, вдаючись до типової для барокової літератури ускладненої архітектоніки тексту ‒ «тексту в тексті». Саме використання фрагментів інших текстів, запозичення, алюзії, ремінісценції, а також сприйняття світу як гри і театру, де кожному відведено певну роль, майстерно реалізовано митцем у романах «Дім на горі» та «На полі смиренному». Це свідчить про домінування засобів естетики бароко в романістиці Валерія Шевчука, що визначають подвійне і навіть потрійне прочитання авторського тексту.
Посилання
Горнятко-Шумилович А. Твори Валерія Шевчука як різновид «химерної» прози. Львів : Каменяр, 1999. 34 с.
Історія української літератури у дванадцяти томах. Том другий. Давня література (друга половина ХVІ – ХVІІІ ст.). Київ : Наукова думка, 2014. 839 с.
Тарнашинська Л. Парадигми «нової реальності» Валерія Шевчука. Слово і час. 1998. № 6. С. 42–49.
Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука: постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури. Київ : Видавництво ім. О. Теліги, 2001. 224 с.
Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література ХVІ–ХVІІІ століть: у двох книгах. Книга перша. Ренесанс. Раннє бароко. Київ : Либідь, 2004. 398 с.
Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література ХVІ–ХVІІІ століть: у двох книгах. Книга друга. Розвинене бароко. Пізнє бароко. Київ : Либідь, 2005. 726 с.
Шевчук В. Птахи з невидимого острова: роман, повісті. Київ : Рад. письменник, 1989. 470 с.
Шевчук В. Вибрані твори: роман-балада, оповідання / передм. М. Жулинського. Київ : Дніпро, 1989. 526 с.