ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ ПОЕЗІЇ СТЕПАНА САПЕЛЯКА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-59-21

Ключові слова:

Степан Сапеляк, авторський текст, поет, діалог, адресат, інтертекстуальність, інтертекстема, паратекст, епіграф, заголовок, присвята, маркер, біографія, реципієнт

Анотація

Інтертекстуальний дискурс художньої творчості Степана Сапеляка структурований на перетині різнорідних за своєю природою та сутністю прецедентних текстів: біблійних, фольклорних, літературних, історичних, мемуарних. Ці тексти по-різному виявляють себе і в окремому його вірші, і в доробку загалом. Рецепція та трансформація «чужого» тексту як атрибутивна ознака творчого самовираження поета передбачає інтерпретацію в методологічній парадигмі інтертекстуальності. Означена оптика аналізу його лірики поки перебуває на початковому етапі, що й зумовлює її актуальність. Метою статті передбачено обґрунтування ідейно-естетичної та стилістичної доцільності використання поетом інтертекстуальних компонентів на різних структурних рівнях авторського тексту. З урахуванням теоретичних напрацювань в означеній царині українських і зарубіжних літературознавців з’ясовуємо найпримітніші способи комунікації поета з іншими текстами, виявляємо в його ліричному наративі ключові моделі інтертекстуальності, досліджуємо їхню контекстуальну семантику. У результаті здійсненого аналізу репрезентативної вибірки віршів підтверджено вихідне припущення щодо інтертекстуальності як іманентної ознаки ідіостилю С. Сапеляка. З-поміж інтертекстуальних маркерів його поезії як найбільш функціональні виокремлено такі форми паратексту: епіграф, заголовок, присвяту. У їх доборі поет послуговується літературними (Г. Сковорода, Т. Шевченко, Є. Плужник, Є. Маланюк, О. Довженко, І. Світличний, В. Стус) та мемуарними (щоденники, листи) джерелами. Він наділяє їх додатковими можливостями проникнення у сферу авторської суб’єктивності, збагачує уявлення про синергію художнього світу. Доведено, що інтертекстуальні «включення» розмикають характерну для тюремного жанру герметичність, виводять реципієнта й інтерпретатора на явні/приховані смисли тексту, конденсують грані світоглядно-естетичної концепції поета, долучають фактологічні штрихи до його біографії та психологічного портрета. Взаємодія з іншими текстами в поезії С. Сапеляка багатовимірна та свідомо акцентована. Вона сприяє декодуванню творчого задуму автора та глибшому прочитанню його доробку, отже, відкриває перед сучасними дослідниками широкі інтерпретаційні можливості.

Посилання

Степан Євстахійович Сапеляк – поет, літературознавець, громадський діяч (1952–2012) : біобібліографічний покажчик / уклад.: Т. Добко, М. Пайонк ; відп. ред. Л. Дубровіна ; ред. : В. Вітенко, Т. Добко, С. Кіраль. Київ : ТОВ «Світ Успіху», 2022. 148 с.

Ткачук М. Скорботна пісня України (Творчий портрет Степана Сапеляка). І каміння те стало хлібами <…> : у 3 т. / С. Сапеляк. Харків : Майдан, 2011. Т. 1. С. 9–27.

Скорина Л. «Гомін і відгомін»: дискурс інтертекстуальності в українській літературі 1920-х рр. : монографія. Черкаси : Брама-Україна, 2019. 704 с.

Сапеляк С. І каміння те стало хлібами <…> : у 3 т. Харків : Майдан, 2011. Т. 1 : Поезії. 336 с.

Райбедюк Г. Джерела художньої творчості Степана Сапеляка. Наш український дім : науково-популярний часопис для вчителів. Ніжин, 2012. № 2. С. 9–14.

Райбедюк Г. Поезія Степана Сапеляка: біблійна генеза і авторський текст. Слово і Час. 2012. № 6. С. 29–41.

Шаповал М. Інтертекстуальність: історія, теорія, поетика : навчальний посібник. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2013. 167 с.

Ґловінський М. Інтертекстуальність. Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початок ХХІ. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. С. 284–309.

Просалова В. Текст у світі текстів Празької літературної школи : монографія. Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. 344 c.

Просалова В. Інтертекстуальний аналіз: теорія і практика : навчальний посібник. Вінниця : Твори, 2019. 176 с.

Яусс Г. Досвід естетичного сприйняття і літературна герменевтика. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2011. 624 с.

Стус Д. Час поезії. Твори : у 4 т., 6 кн. / В. Стус. Львів : Просвіта. Т. 2. С. 6–10.

Шаповал М. Система координат: типологія міжтекстової взаємодії та маркери інтертекстуальності. URL: https://litmisto.org.ua/?p=18967 (дата звернення: 20.01.2025).

Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. Ковалів. Київ : ВЦ «Академія», 2007. Т. 1. 608 с.

Сапеляк С. Тривалий рваний зойк : Поезії. Київ : Радянський письменник, 1991. 189 с.

Шаповал М. Інтертекст у світлі рампи: міжтекстові та міжсуб’єктні реляції української драми : монографія. Київ : Автограф, 2009. 352 с.

Сокол М. Епіграф як паратекст. Studia methodologica. Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2011. Вип. 31. С. 115–119.

Новиченко Л. Зустрічі і відгуки. Поетичний світ Максима Рильського (1941–1964) / Л. Новиченко. Київ, 1993. С. 196–203.

Стус В. Твори : у 4 т., 6 кн. Львів : Просвіта. Т. 1. Кн. 1. 431 с.

Бердиховська Б. Розмова з Євгеном Сверстюком. Українська мова та література. 2006. Ч. 14–15 (462–463).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-25

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ