РИТОРИКА ЯК МИСТЕЦТВО ПЕРЕКОНАННЯ: ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-59-25Ключові слова:
риторика, ораторське мистецтво, комунікативні навички, аргументація, освітні технологіїАнотація
У статті розкрито сутність риторики як мистецтва переконання крізь призму історії, теорії та сучасності. Історично риторика постає важливим елементом суспільного життя, оскільки вміння красномовно висловлювати свої думки набуло вагомого значення в політичних дебатах, судових процесах і філософських школах. З розвитком новітніх технологій і зростанням соціальних вимог до комунікативних навичок риторика стала важливою складовою частиною освіти в сучасних навчальних закладах. Вивчення риторики сприяє розвитку когнітивних і комунікаційних навичок, необхідних для досягнення успіху у професійній діяльності та соціальній взаємодії. У статті досліджено основні етапи розвитку риторики, зокрема її становлення в античності, подальшу еволюцію в середньовіччі та відродження в епоху Ренесансу, зміну парадигми в період Нового часу. Окрему увагу приділено сучасним методам навчання, що охоплюють інтерактивні технології, які дають змогу студентам удосконалювати ораторські навички за допомогою мультимедійних засобів, а також підвищувати майстерність аргументації через рольові ігри та дискусії. Основним напрямом статті є аналіз риторичних прийомів, які використовують для досягнення ефективного спілкування та переконання в різних сферах діяльності, як-от політика, бізнес, медіа та наукові комунікації. Розглянуто основні компоненти риторики, зокрема риторичний канон, його основи й етапи, що охоплюють створення, структурування та подачу виступів. Важливе місце у статті належить питанням ораторії, ведення аргументованих суперечок, бесід, а також етнориторики, яка досліджує специфіку мовлення в різних культурних і етнічних контекстах. Викладання риторики в навчальних закладах потребує врахування сучасних технологій, які дають змогу не тільки покращити навички публічних виступів, але й опанувати нові форми риторичних практик, як-от медіариторика та політична риторика. Ці форми набувають усе більшої актуальності в умовах швидкого розвитку соціальних медіа та нових форм комунікації. Риторика нині є важливим інструментом не тільки для розвитку мовленнєвих і аргументацій-них навичок, але й для формування професійної компетентності й активної громадянської позиції.
Посилання
Мельничук О.Д. Константи досвіду невербального в англомовному художньому дискурсі : монографія. Рівне : Волин. обереги, 2023. 312 с.
Мельничук О.Д. Роль поетики як античної науки у формуванні сучасної теорії наративу. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. ВД «Гельветика», 2023. № 64. T. 1. C. 310–316.
Ораторське мистецтво. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. Київ : ВЦ «Академія», 2007. Т. 2. С. 160–161.
Aristotle. Rhetoric / translated by G.A. Kennedy. Oxford : Oxford University Press, 2007.
de la Hera T. Persuasion through Digital Games: A Theoretical Model. Digital Gaming and the Advertising Landscape. Amsterdam University Press, 2019. P. 95–146. DOI: 10.2307/j.ctvnp0j4g.10.
Eyman D. Digital Rhetoric: Practice. Digital Rhetoric: Theory, Method, Practice. University of Michigan Press, 2015. P. 112–136. DOI: 10.2307/j.ctv65swm2.8.
Herrick J.A. The History and Theory of Rhetoric: An Introduction. London : Routledge, 2020.
Toulmin S. The Uses of Argument. Cambridge : Cambridge University Press, 2003.