ДВОПЛАНОВІСТЬ АЛЮЗІЙ У РОМАНІ ДЕНА БРАУНА «ВТРАЧЕНИЙ СИМВОЛ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-59-29Ключові слова:
алюзивність, інтертекстуальність, постмодернізм, семантичний аналіз, американська літератураАнотація
У статті проаналізовано алюзії у романі «Втрачений символ» сучасного американського письменника Дена Брауна з точки зору двоплановості цього явища, що формує багатозначність, розширює та збагачує текстову інформацію. Актуальність дослідження зумовлена тим, що алюзивність є однією з характерних рис романів письменника. Наявність на сучасному етапі низки робіт, що пов’язані з вивченням алюзії як стилістичного прийому, їх класифікацією та будовою, забезпечують основу для аналізу явища алюзивності у зразках сучасних літературних творів, які є малодослідженими. У такий спосіб визначено потенціал наукових розвідок на основі роману «Втрачений символ». Серед останніх досліджень також є такі, в яких здійснено аналіз будови та описано семантико-структурні відношення елементів алюзій, алюзивних посилань та натяків. У статті окреслено теоретичні основи аналізу алюзій за двома елементами, що становлять смислову єдність та зумовлюють змістово-підтекстовий характер алюзій: денотатами (тексти, явища, події, назви та імена, на які звернене посилання) та репрезентантами (безпосередньо спосіб представлення алюзії у тексті). Своєю чергою денотати було класифіковано за характеристикою інтертекстуальності та неінтертекстуальності – наявністю чи відсутністю зв’язку із письмовою дискурсивною діяльністю. Аналіз здійснено на основі виявлених прикладів алюзій у тексті роману. Описано, яку основну інформацію та додаткову закладено в алюзивні посилання, які елементи виступають алюзивними маркерами та власне способи вираження алюзій. Дослідження алюзій за таким підходом демонструє процес їх розпізнавання читачем, декодування та встановлення логічної відповідності між алюзивними одиницями і прихованим змістом. У кінцевому підсумку підтверджено, що двоплановість алюзій у романі «Втрачений символ» є засобом семантичного розширення, що досягається єдністю денотатів та репрезентантів. На основі співставлених результатів дослідження окреслено перспективи подальших досліджень, що пов’язані із системним аналізом двоплановості алюзій, застосуванням компаративістики та систематизацією наступних напрацювань.
Посилання
Кузнєцова Г. Алюзія як лінгвістичне явище. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія, 2014. Вип. 9. С. 89–91. URL: http://www.vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v9/Filologi9.pdf#page=89.
Лавриненко О. Комунікативно-прагматичний потенціал алюзії в англійському та українському публіцистичному дискурсі : дис. … канд. філ. наук : 10.02.17. Київ, 2009. 234 с.
Підгорна А. Інтертекстуальність роману Д. Брауна «Інферно». Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія : Філологія. Журналістика, 2022. Т. 33 (72). № 6. Ч. 1. С. 128–132. DOI: 10.32782/2710-4656/2022.6.1/22.
Святовець В. Словник тропів і стилістичних фігур. Київ : Академія, 2011. 176 с.
Brown D. The Lost Symbol. London : Corgi Books, 2010. 671 p.
Lennon P. Allusions in the Press. An Applied Linguistic Study. Berlin & New York : Mouton de Gruyter, 2004. 297 p.