ГОЛОВНІ ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЯПОНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ–ХХІ СТ.

Анотація

У статті поставлено проблему наукового осмислення та систематизації жанрово-стилістичних особливостей японської літератури ХХ–ХХІ ст. Зазначено, що, незважаючи на наявність окремих досліджень на матеріалі японської літератури ХХ–ХХІ ст., жанри та стилі японської літератури цього періоду залишаються описаними фрагментарно. Автори статті виявили, що на початку ХХ ст. у Японії під впливом західного модернізму відбувався розрив із традиційними формами, та розвинулися такі напрями в літературі, як натуралізм, символізм, модернізм та авангард. Після Другої світової війни японські письменники осмислювали теми травм, провини та національної ідентичності, відкидаючи великі наративи та зосереджуючись на індивідуальному досвіді та фрагментарних реаліях. В епоху постмодернізму японська література зазнала впливу глобалізації та технологічного розвитку. Ми дійшли висновку, що жанри та стилі японської літератури ХХ–ХХІ ст. були сформовані на основі суперечностей між традиціями, сучасністю та західним впливом. У цей період виникли такі явища, як «Я-роман», література про атомне бомбардування, соціальний реалізм, екзистенціалістська та пролетарська література, а також магічний реалізм та письмо у стилі манґи. Японська література ХХ–ХХІ ст. має унікальні жанрові форми, які не завжди корелюють із західними класифікаціями (наприклад, «Я-роман»). З’ясовано, що унікальним явищем японської літератури ХХ–ХХІ ст. є постмодерністський роман у стилі магічного реалізму, відомими репрезентантами якого є твори Муракамі Харукі. Тексти таких романів характеризуються метафізичними мотивами та виділенням двох «світів» – свідомого та несвідомого. Отже, у ХХ–ХХІ ст. японська література поєднує традиційні форми, популярні жанри, а також модерні та постмодерні стилістичні й тематичні експерименти, які відображають зміни у суспільстві та культурі Японії.