МОДИФІКАЦІЯ АРХЕТИПУ МАТЕРІ У МОДЕРНІСТИЧНІЙ ПРОЗІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, М. КОЦЮБИНСЬКОГО, М. ЯЦКІВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2024-57-4Ключові слова:
архетип, архетип Матері, образ матері, модернізм, українська прозаАнотація
У статті досліджено модифікацію архетипу Матері в українській прозі в контексті розвитку модернізму як літературної течії на межі XIX–XX ст. Обґрунтовано, що творчість українських прозаїків О. Кобилянської, М. Коцюбинського, М. Яцківа розвивалася у зв’язку з найновішими загальноєвропейськими естетичними та філософськими інтенціями епохи, засвідчила зміну парадигми світобачення, мистецьких орієнтирів, що вплинули на подальший розвиток усієї національної культури. З’ясовано, що український модернізм, з одного боку, опирався на національну культурну традицію, з іншого – пропагував переосмислення патріархальних цінностей; визначено, що образний світ творців українського модерністичного мистецтва відповідає цим двом тенденціям. У цьому руслі проаналізовано переосмислення архетипу Матері, який є одним із фундаментальних концептів української ментальності. У творах О. Кобилянської, М. Коцюбинського, М. Яцківа під час висвітлення образу матері частково збережена певна спадковість художньої традиції його зображення, але все більше простежується прагнення письменників зануритися у царину людської психіки, віднайти духовне начало індивідуального характеру. Автори інтерпретують архетип Матері бінарно: як постать люблячої, терпеливої і всепрощаючої матері та протилежний йому – злої мачухи чи свекрухи. Простежено, що в художньому світі українських модерністів переважає надмірна гіперболізація символу материнського почуття, утілена в образі страдниці (рідної матері, бабусі, тітки, дядини чи іншої жінки), котра уособлює міфологему жертовного самозречення заради майбутнього щастя дітей, часто унеможливлюючи становлення їхньої особистості. Тому виокремлено спроби авторів минулого порубіжжя століть відтворити згубний вплив власницького материнського інстинкту на долю дітей, обґрунтовано це тенденцією до руйнування патріархальних стереотипів та проголошенням ідеї вільної особистості, яка бунтує проти узаконених традицією родинних норм, має свободу вибору і сама творить свою долю. Зроблено висновок щодо переосмислення українськими прозаїками патріархальних уявлень про сакральне служіння матері, новітню інтерпретацію ними естетичного потенціалу архетипу Матері.
Посилання
Базів Л.М. Амбівалентність архетипу матері в українській модерній літературі (на матеріалі творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Винниченка та О. Кобилянської) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 ; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ, 2013. 18 с.
Даценко Я. Психопоетика творчості Григора Тютюнника : дис. … канд. філол. наук (доктора філософії) ; Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2019. 214 с.
Івашина О., Михида С. Архетип матері в романі Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки». Наукові записки. Серія «Філологічні науки». 2022. № 203. С. 26–31. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2022-203-4
Кереньи К. Кора. Юнг К.-Г. Душа и миф: шесть архетипов. Киев : Port-Royal, 1998. С. 121–178.
Кирилюк С.Д. Мотиви та образи світової літератури у творчості О. Кобилянської : конспект лекцій. Чернівці : Рута, 2000. 48 с.
Кобилянська О.Ю. Твори : у 5 т. Т. 1. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1962. 492 с.
Кобилянська О.Ю. Твори : у 5 т. Т. 2. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1962. 480 с.
Кобилянська О.Ю. Твори : у 5 т. Т. 3. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1963. 440 с.
Кобилянська О.Ю. Твори : у 5 т. Т. 4. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1963. 512 с.
Коцюбинський М.М. Твори : у 3-х т. Т. 2. Київ : Дніпро, 1979. 281 с.
Коцюбинський М.М. Твори : у 3-х т. Т. 3. Київ : Дніпро, 1979. 353 с.
Лебединцева Н.М. Архетип Великої Матері у поетичному світі 1980-х років. Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. 2001. Т. 19. С. 56–64. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/9279/Lebedyntseva_Arkhetyp_Velykoyi_Materi.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Михида С.П. Психопоетика українського модерну: проблема реконструкції особистості письменника : монографія. Кіровоград : Поліграф – Терція, 2012. 357 с.
Міщенко М.М. Українські національні архетипи: від колективного несвідомого до усвідомленої національної ідентичності (до актуальності методології аретипичного аналізу). Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії». 2014. № 1130(51). С. 90–94. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI- Press/16629
Моклиця М.В. Основи літературознавства : посібник для студентів. Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. 192 с.
Моренець В.П. До питання про літературні інтерпретації міфа про Ніобу. Слов’янське літературознавство. 1977. № 12. С. 41–51.
Процик І.В. Архетип і символ: проблеми визначення та взаємодії. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». 2011. Вип. XXІV. Ч. 2. С. 368–377.
Процик І.В. Поняття архетипу в науковій літературі: генетико-теоретичний аспект. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2009. № 2. С. 56–67. URL: https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2009/fil_2009_2/056-67.pdf
Тиховська О. Архетипна образність балад Т. Шевченка. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2014. Вип. 1(31) С. 239–244. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/766
Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів. Антологія світової літературно-критичної думки / ред. В.М. Зубрицька. Львів : Літопис, 1996. С. 111–135.
Юнг К.Ґ. Архетипи і колективне несвідоме / пер. з нім. К. Котюк ; наук. ред. О. Фешовець ; 2-е опрац. вид. Львів : Астролябія, 2018. 608 с.
Юнг К.Г., Нойманн Э. Психоанализ и искусство / отв. ред. С.Л. Удовик. Киев : Ваклер, 1996. 304 с.
Яцків М. На чорному коні: Оповідання і новели. Повісті. Статті і спогади. Київ : Дніпро, 1998. 446 с.
