КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВЕНСТВА СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

Мета дослідження полягає в аналізі діяльності Греко-католицької церкви в контексті культурно-освітнього розвитку українців у Східній Галичині в міжвоєнний період в умовах включення цього регіону до складу Польської Республіки. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні та аналізі заявленої теми та введенні до наукового обігу архівних матеріалів, що уможливлює з’ясування головних напрямів культурно-освітньої діяльності греко-католицького духовенства Східної Галичини в міжвоєнний період. Висновки. Духовенство ГКЦ було активним учасником культурно-освітніх процесів у Східній Галичині. Митрополит Андрей Шептицький уважав, що громадська діяльність священників сприятиме вихованню молодого покоління на основі християнських цінностей і з усвідомленням своєї національної ідентичності. Потужну навчально-виховну роботу здійснювали згромадження Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) та Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії (ССНДМ), які організовували діяльність «захоронок», шкіл і загалом допомагали парафіянам. Священники боролися за існування шкіл з українською мовою викладання, створюючи приватні школи та надаючи фінансову підтримку із власних прибутків здібним дітям. Просвітницька робота духовенства передбачала створення релігійних братств у парафіях, участь у роботі осередків товариств «Рідна школа», «Просвіта», «Січ», «Сокіл» тощо.