СЛОВ’ЯНСЬКА ІДЕЯ В ДЕРЖАВНІЙ ПОЛІТИЦІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ КРАЇН У ХХ СТ.
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-7778/2023.1.5Ключові слова:
слов’янська ідея, панславізм, чехословакізм, югославізм, нове слов’янофільство, «руський мір».Анотація
Мета дослідження – простежити трансформацію слов’янської ідеї в державній політиці ХХ ст. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, верифікації, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у концептуальному осмисленні ролі слов’янської ідеї в державній політиці ХХ ст. через аналіз різних варіантів її реалізації – панславізму, югославізму, чехословакізму, нового слов’янофільства, концепцію «руського міра»). Висновки. Проведений аналіз використання слов’янської ідеї в державній політиці дає підстави вважати її однією з впливових на ринку європейських ідеологій. Створена в ХІХ ст. і органічна для свого часу, вона актуалізувала слов’янське питання й дала поштовх для активного державотворення. Сформульована програма загальнослов’янського єднання виявилася засадничо утопічною, що, втім, не завадило впродовж більшої частини ХХ ст. розвивати її регіональні варіанти, консолідуючи окремо західну, східну й південну гілку. Слов’янську ідею годі зрозуміти поза контекстом інших пан-рухів, і варто відзначити, що вона пережила своїх основних конкурентів. Втім, навряд чи це можна вважати перемогою. Ставши інструментом в руках державних еліт, слов’янська ідея втратила привабливість серед широких верств слов’янства й вичерпала свій творчий потенціал. І годі дивуватися, що наприкінці ХХ ст. єдність слов’янського світу більше не розглядається пріоритетом та умовою подальшого розвитку.
Посилання
Аксенова Е. (1998). Славянская идея и советское славяноведение перед Второй мировой войной. Славянская идея: история и современность / Под ред. В. Дьякова. М.: Институт Славяноведения. С. 160–172.
Болтаевский А., Прядко И. (2015). Судьбы славянского мира в ХХ веке. Социодинамика. 2015. № 3. С. 94–134. URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=14535
Валіцький А. (1998). В полоні консервативної утопії: Структура і видозміни російського слов’янофільства. К.: Основи. 710 с. Віднянський С. (2013). Слов’янські народи в європейському інтеграційному процесі (роздуми українського славіста щодо міркувань російського колеги Костянтина Косачова про слов’янську єдність). Зовнішні справи. 2013. № 7. С. 36–41.
Волков В. (2006 a). Российская историческая славистика на пороге ХХІ века: смена исследовательской парадигмы. Славянский мир: проблемы истории и современность (Памяти Владимира Константиновича Волкова): сборник статей. М.: Институт славяноведения. С. 107–124.
Волков В. (2006 b). «Славянская идея» и русское национальное самосознание. Славянский мир: проблемы истории и современность (Памяти Владимира Константиновича Волкова): сборник статей. М.: Институт славяноведения. С. 125–134.
Волокитина Т. (2017). Болгария в контексте «славянской политики» СССР в годы Второй мировой войны. Дриновський збірник. Том 10. Софія, Харків: Видавництво БАН імені проф. Марина Дринова. С. 255–267.
Горяинов А. (1998). «Славянская взаимность» в трактовке советской историографии 1920-1930-х годов. Славянская идея: история и современность / Под ред. В. Дьякова. М.: Институт Славяноведения. С. 147–159.
Григорьева А. (2013). Панславизм: идеология и политика (40-е годы ХІХ – начало ХХ века). Иркутск: Аспринт. 199 с.
Дворник Ф. (2001). Славяне в европейськой истории и цивилизации. М.: Языки славянской культуры. 800 с.
Досталь М. (1997). Идея славянской солидарности и несостоявшийся в Москве в 1948 г. Первый общеславянский конгресс ученых славистов. Славянский вопрос: вехи истории. М.: Институт славяноведения и балканистики РАН. С. 182–203.
Єрмоленко В. (2018). Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть. К.: Діх і Літера. 480с.
Завьялов С. (2001). Судьба «тутэйших». URL: https://archive.is/20120802031201/www.expert.ru/ printissues/northwest/2001/24/24no-obsh1/
Калиганов И. (2008). Россия и славяне сегодня и завтра (польские и чешские ракурсы). Славянский мир в третьем тысячелетии: славянская идентичность – новые факторы консолидации: сборник статей. М.: Институт славяноведения и балканистики РАН. С. 70–88.
Коллинз Р. (2005). «Балканизация» или «американизация»: геополитическая теорія этнических изменений. Логос. 2005. № 1. С. 19–64. Лаптева Л. (1994). Идея славянской взаимности и славянские съезды ХІХ в. Славянские съезды ХІХ–ХХ вв. М.: Институт славяноведения. С. 5–20.
Лосєв І. (2006). Дещо про «слов’янську єдність». День. 23 листопада. Лотоцкий С., Дмитрук А. (2009). Консолидирующая роль славянского движения в борьбе против фашизма (1941–1944). Боевое братство славян на защите мира: материалы Республиканской военно-научной конференции, Гродно, 18 марта 2009. Гродно: ГрГУ им. Я. Купалы. С. 275–280.
Марьина В. (1997). Славянская идея в годы второй мировой войны (К вопросу о политической функции). Славянский вопрос: вехи истории. М.: Институт славяноведения и балканистики РАН. С. 169–181.
Михник А. В славянских странах я чувствую себя как дома. URL: https://web.archive.org/ web/20120315101230/http://slawia.org/ru/Statya/V-slavyanskih-stranah-ya-chuvstvuyu-sebya-kak-doma- Adam-Mihnik
Москва и Восточная Европа. Становление политических режимов советского типа (1949–1953): Очерки истории / Т. Волокитина, Г. Мурашко, А. Носкова, Т. Покивайлова. М.: РОССПЭН, 2002. 686 с.
Национальная политика в странах формирующегося советского блока. 1944–1948. Отв. ред. В. Марьина. М.: Наука, 2004. 551 с. Ненашева З. Расцвет и увядание неославизма. URL: https://web.archive.org/web/20120315101019/ http://slawia.org/ru/Statya/Rastsvet-i-uvyadanie-neoslavizma
Ненашева З. (1994). Славянский съезд 1908 г. в Праге и его место в формировании идеологии и програмы неославизма. Славянские съезды ХІХ–ХХ вв. М.: Институт славяноведения. С. 99–112.
Романенко С. (2002). Югославия, Россия и «славянская идея»: Вторая половина ХІХ – начало ХХІ века. М.: Институт права и публичной политики. 624 с.
Секо Я. (2014). Слов’янський вимір Великої війни 1914–1918 рр. Україна – Європа – Світ. Вип. 14: Міжнародний збірник наукових праць . Тернопіль: В-во ТНПУ ім. В. Гнатюка. С. 89–99.
Секо Я. (2017). Дискурс Центральної Європи в публіцистиці 1980-х – початку 1990-х років. Україна – Європа – Світ. Вип. 19: Міжнародний збірник наукових праць. Тернопіль: В-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2017. С. 25–41.
Серапионова Е. (2006). Карел Крамарж и Россия. 1890–1937 годы: Идейные воззрения, политическая активность, связи с российскими государственными и общественными деятелями. М.: Наука. 512 с.
Силкин А. (2008). Королевство сербов, хорватов и словенцев: на пути к диктатуре. 1918–1929 гг. СПБ.: Алетейя. 200 с. Славянские народы и Вторая мировая война. Славяноведение. 1996. № 3. С. 3–54.
Сталин И. (2006). Речь на обеде в честь Э. Бенеша 28 марта 1945 года. Сочинения. Т. 18. Тверь: Союз. С. 359–363.
Фалькович С. (1994). Сотрудничество русских и польських неославистов и славянские съезды начала ХХ в. Славянские съезды ХІХ–ХХ вв. М.: Институт славяноведения. С. 113–125.
Фрейдзон В. (2001). История Хорватии. Краткий очерк с древнейших времен до образования республики (1991 г.). СПб.: Алетейя. 318 с.
Чехия и Словакия в ХХ веке: очерки истории: в 2-х кн. Кн. 1. М.: Наука, 2005. 453 с.
Хобсбаум Э., (1999). Век революции. 1789–1848. Ростов-на-Дону: Феникс. 480 с.
Чикович С., (2009). История сербов. М.: Весь мир. 448 с.
