ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ (УНДО) НА ЕМІГРАЦІЇ (1940-І – 1980-І РР.)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-7778/2023.2.5Ключові слова:
Українське національно-демократичне об’єднання, Українська Національна Рада, Українська Народна Республіка, М. Демкович-Добрянський.Анотація
Мета статті – на основі офіційних документів, архівних джерел, опублікованих газетних статей, спогадів проаналізувати політичну діяльність УНДО на еміграції (1940–1980-і рр.). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна. Використовуючи архівні документи та широку палітру газетних статей, спогадів та спеціальної літератури вперше в українській історіографії виокремлено основні вектори діяльності УНДО у д.п. ХХ ст. та вперше введено до наукового обігу матеріали особового архівного фонду члена УНДО М. Демоковича-Добрянського. Висновки. УНДО, як найпопулярніша західноукраїнська політична партія міжвоєнного періоду була знищена з приходом більшовицької влади у вересні 1939 р. Багато її членів були заарештовані або виїхали закордон. Відродитись вона змогла вже на території Німеччини одразу по закінченні Другої світової війни зусиллями В. Мудрого, Д. Ерстенюка, М. Добрянського та ін. УНДО після відновлення увійшла до складу українського еміграційного парламенту - Української Національної Ради (УНРади), що представляла Українську Народну Республіку. УНДО брало активну участь у діяльності УНРади упродовж 1950-1960-х рр. Співпраця УНДО та УНРади не була безхмарною, а у 1969–1978 рр. частина фракції УНДО відкрито вийшла з УНРади через незгоду з керівництвом парламенту.
Посилання
Гловінський, Є. (1955). З приводу статті М. Добрянського. Мета. 9, С. 10–11.
Городиський, З. (1993). Українська Національна Рада. Історичний нарис. Київ, 144 c.
Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі: Статті і матеріали (1993). За ред. Л. Винара і Н. Пазуняк. Філадельфія, Київ, Вашингтон, 494 с.
Добрянський, М. (1955). До питання кризи в Державному Центрі У.Н.Р. Українські Вісті. 73–75, С. 2.
Добрянський, М. (1969). Документи і матеріали до сучасної ситуації в Українській Національній Раді. Збірник. Мюнхен, 112 с. Добрянський, М. (1971). Розпочинаймо дискусію. Вісті УНДО. 1, С. 17–19.
Добрянський, М. (1969). Становище в Державному Центрі в екзилі й актуальні завдання. Українське Життя. 28 вересня, С. 5.
Заява Українського Національно-Демократичного Об’єднання до становища в Державному Центрі УНР. (1970). Українські Вісті. 13 вересня, С. 2.
Ерстенюк Д. (1969). УНДО на еміграції (до останніх подій в УНРаді). Новий Шлях. 22 березня, С. 3.
Історія українського парламентаризму: від допарламентських форм організації політичного життя до сьогодення (2010). Київ, 635 с. Кедрин, І. (1961). Цілі 5-ої Сесії УНРади. Свобода. 24 травня, С. 2.
Консолідаційна комісія закінчила працю, ОУН, УРДП і УНДО звертаються до УНРади. (1978). Свобода. 22 грудня, С. 3.
Крайова конференція УНДО (1969). Українські Вісті. 9 лютого, С. 1.
Кравець, Д. (2020). Єврейський та польський дискурси у середовищі української діаспори в 1940-х – 1980-х рр. (за матеріалами архіву М. Демковича-Добрянського) [Jewish and Polish discourses among the Ukrainian diaspora in the 1940s and 1980s (based on the archives of M. Demkovych-Dobriansky)].
Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». 31. С. 157–164.
Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Опозиційні партії УНДО й УРДП вернулися до УНРади (1978). Свобода, 9 лютого, С. 2.
Паньківський, К. (1968). Від комітету до Державного Центру. Нью-Йорк; Торонто, 284 с. Президія УНРади відбула пленарне засідання (1970). Свобода. 3 липня, С. 1.
Соляр, І. (2011). Зовнішні орієнтації національно-державницьких партій Західної України (1923–1939). Львів, 354 с.
Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920–1992. (2012). Упоряд. В. Яблонський. Київ. 840 с.
Ундівець. (1969). Відновлення УНДО. Вільне Слово, 3 травня, С. 2.
УНДО протестує проти політики розбивання партій, яку застосовують сьогодні керівники ДЦ УНР (1969). Українські Вісті, 29, С. 2. Федорончук, В. (1970). Неповажний документ. Мета. 11, С. 5.
Яворський, О. (1968). З приводу заяви 35-ох. Вільне Слово. 30 березня, С. 4–5.
