ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПАМ’ЯТКООХОРОННИХ ОРГАНІВ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
Ключові слова:
консерватор, історичні пам’ятки, Східна Галичина.Анотація
Мета дослідження: проаналізувати розвиток пам’яткоохоронних структур Східної Галичини. Простежити причини та динаміку збільшення кількості східногалицьких урядовців-консерваторів впродовж 50-80 років ХІХ ст. Проаналізувати передумови виникнення «Цісарсько-королівського Кола консерваторів та кореспондентів у Східній Галичині». Методологія дослідження базується на принципах системності, історизму, авторської об’єктивності, науковості, а також на основі загальнонаукових (синтез, аналіз, пояснення, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-порівняльний, історико-системний) методів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу невідомих раніше архівних матеріалів, докладно проаналізовано динаміку розвитку пам’яткоохоронних органів Східної Галичини. Досліджено проблему поділу Галичини на консерваторські округи у 1887 р. та уточнено персональний склад урядовців-консерваторів. Зроблено спробу пояснити причини та обставини виникнення «Цісарсько-королівського Кола консерваторів та кореспондентів у Східній Галичині». Висновки. Пам’яткоохоронні органи у Східній Галичині пройшли тривалий шлях розвитку. На перших порах справою охорони історичних пам’яток займався один урядовець-консерватор, який повинен був опікуватись усіма пам’ятками у краї. Після реорганізації віденської Центральної Комісії у 1873 р. чисельність східногалицьких пам’яткоохоронців зросла до чотирьох, а з 1887 р. територію Галичини поділено на консерваторські округи, та призначено у кожен округ окремого консерватора. Процес реорганізації органів охорони пам’яток набув свого логічного завершення у 1889 р., коли східногалицькі консерватори, для координування співпраці між собою, створили організацію під назвою «Цісарсько-королівське Коло консерваторів та кореспондентів у Східній Галичині», яка незабаром стала головним пам’яткоохороним органом східної частини Галичини та отримала визнання центральних та місцевих органів влади.
Посилання
Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, відділ рукописів.
Центральний державний історичний архів України у м. Львові.
Demetrykiewicz W. Opieka prawna w Austryi dla zabytków sztuki i pomników historycznych. Kraków, 1885.
Frycz J. Restawracja i konserwacja zabytków architektury w Polsce w latach 1795-1918. Warszawa, 1976. 344 s.
Gazeta Lwowska. (1888). 30 maja. Nr. 123. S. 2
Janucz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi wshodniej. Lwów, 1918.
Kasparek J. R. Zbiór ustaw i rozporzadzeń administracyjnych. T. VI. Łwów, 1889. S. 3771-3772.
Kunasieewicz S. Przechadki archeologiczne po Lwowie. Lwow, 1876. Z. II-III.
Pruszyński J. Ochrona zabytków w Polsce. Geheza - organizacja - prawo. Warszawa, 1989. 376 s.
Sobol L. Zarys glównych kierunków dzialań Grona konserwatorów Galicyi Zachodniej z lat 1888-1905. // Wiadomości Konserwatorskie. 2008, z. 24. S. 95-102.
Szyposz J. Działalność Grona konserwatorów Galicyi zachodniej w zakresie zabizpieczania archiwaliów // Archeion. LXIV. Warszawa, 1976. S. 59-80.
Wojciechowski J. Historia powstania i rozwoju organizacji opieki państwowej nad zabytkami sztuki w Polsce // Ochrona Zabytków Sztuki. 1930-1931. z. 1. S. 3-33
Xięga pamiatkowa w 50-letną rocznicę powstania roku 1830. Spis imiennyj dowódzców i sztabs-oficerów, podoficerów i żołnierzy armii polskiej w tumż roku krzyżem wojskowym „Virtuti militari” ozdobionych. Lwów, 1881. S. 118
LNSL, відділ рукописів, f. 269, d. 1, c. UK-7, р. 10.
