СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕНЬ У КИЇВСЬКІЙ ТА ПОДІЛЬСЬКІЙ ГУБЕРНІЯХ
DOI:
https://doi.org/10.2518/2307-7778.19.2.1Ключові слова:
військово-поселенська система, соціально-економічний розвиток, поселянин, поселенське господарство, землеробство, фінансова діяльність.Анотація
Мета дослідження – дослідити становлення і розвиток військових поселень на території Київської та Подільської губерній у соціально-економічному аспекті, відображено специфіку господарської сфери на досліджуваній території. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, об’єктивності й історизму. У дослідженні були використані такі загальноісторичні методи, як історико-порівняльний та системно- структурний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історичній науці зроблена спроба виявити і дослідити основні напрямки та закономірності соціально- економічного розвитку військових поселень. Висновки. Створені російським урядом на базі конфіскованих маєтків учасників польського повстання 1830–1831 рр. військові поселення відігравали особливу роль у політиці інкорпорації Правобережної України. Поселяни змушені були працювати на утримання армії, численного адміністративного апарату, погашення боргів колишніх власників маєтків і поповнення коштів інвалідного фонду. Це спричинило низьке економічне забезпечення та малу ефективність господарської системи військових поселень. Військово-поселенська система зумовила подвійне закріпачення селянства. В економічному плані господарство військових поселень не могло розвиватись та функціонувати ізольовано. В останнє десятиліття свого існування економічна сфера військових поселень переживала кризу, яка була зумовлена стагнацією самої імперії. Ситуацію погіршували часті неврожаї, епідемії та масова загибель худоби. Останньою краплею була Кримська війна, яка значною мірою підірвала сили поселенського господарства загалом. Уряд намагався створити міцну матеріальну економічну основу для розвитку господарства військових поселень. Одночасно військово-поселенське господарство перебувало під постійним контролем місцевого керівництва та входило до сфери державного регулювання.
Посилання
Багалій, О.Д. (2007). Історія військових поселень в Україні. З неопублікованої спадщини / НАНУ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; упор. В.Л. Маслійчук, Т.Г. Павлова. Харків: САГА. 348 c.
Кандаурова, Т.Н. (1998). Экономическая организация военных поселений кавалерии (1830-е – 1850-е гг.). Опыт количественного анализа статистических атласов. Круг идей: модели и технологии исторической информатики. Труды V конференции ассоциации “История и компьютер”. М. С. 78–86
Марахов, Г.И. (1979). Социально-политическая борьба на Украине в 20–40-е годы ХІХ века. К.: Вища школа. 150 с.
ПСЗ РИ. ІІ. СПб., 1841. Т. ХV. Отделение первое. 1840. № 13244. С. 119–129.
ПСЗ РИ. ІІ. СПб., 1846. Т. ХХ. Отделение первое. 1845. № 19053. С. 425–428.
ПСЗ РИ. ІІ. СПб., 1851. Т. ХХV. Отделение первое. 1844. № 24438. С. 721.
Свод Военных постановлений. Ч. 1. Образование военных учреждений. СПб., 1838. 408 с.
Центральний державний історичний архів України, м. Київ.
Цубенко, В.Л. (2006). З історії військово-господарських формувань в Україні: Новоросійське (Херсонське) військове поселення кавалерії. 1817–1857 рр. Одеса: “Optimum”. 218 с. (“Чорноморська минувшина презентує”; Ч. 1).
Ячменихин, К.М. (2006). Армия и реформы: военные поселения в политике российского самодержавия. Чернигов: Сіверянська думка. 444 с.
