РЕЛІГІЙНА ТВОРЧІСТЬ ПОДОЛЯН В 1920-Х РР.

Анотація

Мета дослідження – розкрити характер усної народної творчості релігійного характеру на Поділлі в 1920-х рр., особливості релігійного руху, ставлення радянської влади до поширення різноманітних оповідань, легенд, переказів духовного та моралістичного змісту на території краю в зазначений період. Наукова новизна полягає у тому,що на основі використаних матеріалів, архівних документів, переказів старожилів вдалося з’ясувати характер релігійних оповідань та способи поширення їх на території краю. Виділити два напрямки релігійної творчості: поширення відомостей про так звані «чудеса» та сімейно- побутові оповідання, подібність та відмінність між ними. Саме останні мало досліджувались в українській історіографії. Методологія дослідження базується на принципах історизму, об’єктивності, системності, соціального підходу, а також на використанні загальнонаукових (описання, пояснення, аналізу та синтезу) та спеціально-історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, конкретно-соціологічний) методів. Також для автор застосовував географічний метод дослідження. Висновки. Піднесення релігійної активності зумовлене рядом факторів, зокрема антирелігійною пропагандою, розгорнутою органами влади, переслідуванням священників, ченців, церковних людей, поширенням відомостей про різноманітні чудеса на території Поділля та всієї України. Народна творчість стала своєрідною реакцією на складні духовно-політичні процеси 1920-х років, до певної міри протидією утвердженню комуністичної ідеології. Подоляни прагнули зберегти свої духовні та моральні традиції, світобачення, віру в Бога, уявлення про справедливість, суд, покарання. Також автор статті торкається проблеми морально-психологічних стосунків даного періоду, вказує на шляхи поширення оповідань, їх значення як в сімейних-побутових стосунках, так і в збереженні релігійної традиції на території Подільського краю.