СПОГАДИ АНАТОЛІЯ ДУБЛЯНСЬКОГО ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ (1941–1944 РР.)

Анотація

Мета дослідження – на основі спогадів учасника церковно-релігійного життя Волині Анатолія Дублянського, архівних документів та інших джерел дослідити діяльність Української Автокефальної Православної Церкви в роки німецької окупації України (1941–1944 рр.). Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та науковості. При написанні дослідження були використані історико-порівняльний, проблемно- хронологічний і структурно-функціональний методи. Наукова новизна полягає в тому, що історію Української Автокефальної Православної Церкви в період німецької окупації (1941– 1944 рр.) вперше в український історіографії висвітлено на основі невідомих раніше спогадів Анатолія Дублянського та архівних документів. Висновки. Таким чином, для вивчення діяльності УАПЦ в період нацистської окупації важливим і цінним джерелом є спогади сучасника і активного учасника тих подій – Анатолія Дублянського – майбутнього митрополита Західноєвропейського і Паризького УАПЦ в діаспорі. Аналізуючи ці спогади та інші джерела вдається з’ясувати, що з початком нацистської окупації України серед українського населення з’явилася надія на відродження культурного та релігійного життя. Незважаючи на заборони та перешкоди, православні українці намагалися активно проводити церковно-релігійне життя. Проте для цього періоду характерним є існування двох православних церков: Автокефальної та Автономної, об’єднання яких, на превеликий жаль, так і не відбулося. Найважливішим для УАПЦ у цей період було створення власного єпископату, що свідчило про оформлення її як окремої структури на чолі з адміністратором Полікарпом (Сікорським), який доклав багато зусиль для облаштування церковного життя в Україні, зокрема на Волині.