ВЛАДИКА ПОЛІКАРП (СІКОРСЬКИЙ) І ПРОЦЕС ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ФОРМАЦІЇ 1942 Р.
DOI:
https://doi.org/10.2518/2307-7778.19.2.16Ключові слова:
Українська автокефальна православна церква, митрополит, Полікарп (Сікорський), інституалізація, Волинь.Анотація
Мета дослідження: розкрити участь митрополита Полікарпа (Сікорського) в процесі інституалізації Української Автокефальної Православної Церкви формації 1942 р. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, критичного підходу до аналізу джерельного матеріалу. Також робота базується на застосуванні як конкретно-історичних (системно-структурного, порівняльно-історичного, хронологічного), так і загальнонаукових методів (описового, систематизації, логічного) з притаманними їм аналізом, синтезом та узагальненням. Сукупність цих методів і дала можливість простежити і оцінити роль владики Полікарпа (Сікорського) у процесі інституалізації Української Автокефальної Православної Церкви в зазначений період. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу невідомих раніше архівних документів і матеріалів, з’ясовано безпосередню участь Митрополита Полікарпа у створенні Адміністратури Автокефальної Церкви на визволених українських землях. Висновки. У період німецько-радянської війни в Україні відновлено Українську автокефальну православну церкву керівником якої став владика Полікарп (Сікорський). Участь Митрополита Полікарпа (Сікорського) в релігійно-політичних процесах на теренах окупованої України стала визначальною у процесі створення української Церкви. Основними векторами архіпастирської праці владики Полікарпа в окупованій Україні стали задоволення духовних потреб вірних через забезпечення кадрового потенціалу Автокефальної православної церкви з рукоположенням єпископів та духовенства. У лютому 1942 р. у Пінську проведено Собор єпископів Автокефальної церкви, який прийняв рішення про хіротонії єпископів та створення єпархій Української церкви. Багато зусиль докладено для організації та розвитку управлінського апарату Адміністратури, подолання церковного поділу в Україні, вироблення моделі відносин із окупаційною владою та реагування на радянську церковну пропаганду.
Посилання
А. К. (1962). Українська автономна православна церква на Волині та її творець митрополит Олексій: 7.V.1942 – 7.V.1962. Літопис Волині. Ч. 6. С. 22.
Архіпастирське послання преосвященнійшого Полікарпа, єпископа Луцького до всіх українців, сущих на Волині, 10 липня 1941 р. Новий літопис. 1961. № 1. С. 3–26.
Баран, С. (1941). За будову національного життя на власних силах. Україна має змогу впорядкувати відносини на церковній ділянці. Львіські вісті. Ч. 77. 6 листопада. С. 4.
Власовський, І. (1954). Десять літ тому. Український православний календар на 1953 рік. Видання Української православної церкви в ЗДА. С. 97.
Власовський, І. (1990). Нарис історії Української Православної Церкви. У IV-х т., 5 кн. T. IV. Кн. 2. (XX ст.). Нью-Йорк, К.; С. Бавнд Брук: Українська автокефальна православна церква,. 416 с.
Власовський, І. (1948). Пам’яті пастиря-мученика. Богословський вісник. Ч. 2. липень- грудень. С. 157–163.
Волошин, Ю. (1997). Українська православна церква в роки нацистської окупації: 1941– 1944 рр. Полтава: Полтавський державний педагогічний інститут імені В. Г. Короленка. 127 с.
(Громадский) Алексий, архиепископ, (1937). К истории Православной Церкви в Польше за десятилетие пребывания во главе ее Блаженнейшего митрополита Дионисия: 1923–1933. Варшава: Синодальная типография. 165 с.
Д[олин]ський Л., прот. (1961). Волинь в обіймах Червоної Москви. Похорон постріляних більшовиками. Український православний календар на 1961 рік. Видання Української Православної Церкви в США. Т. І. С. 680.
Дробот, М. (2014). Релігійна політика німецької військової адміністрації мілітаризованих окупаційних зон України 1941–1944 рр. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія : Історичні науки. Вип. 19. С. 176–181.
Косик, В. (1993). Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж; Нью-Йорк; Львів: НТШ. 660 с.
Лисенко, О. Є. (1998). Церковне життя в Україні, 1943−1946. Київ: НАН України, Ін-т історії України,. 403 с.
Лист Митрополита Діонісія до Архієпископа Олексія, 23 жовтня 1941 р. Український голос. 1942 . Ч. 7 (22). 12 лютого. С. 4.
Міненко, Т. (2000). Православна Церква в Україні під час Другої світової війни, 1939– 1945 (Волинський період). Вінніпег: Вид-во Львівського музею історії релігії «Логос». Т. 1. 392 с.
Мартирологія українських церков. T.1.: Українська Православна Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України (1987) / Упоряд. Осип Зінкевич, Олександер Воронин. Торонто-Балтимор: Українське видавництво «Смолоскип» ім. Василя Симоненка,. 1207 с.
Мулик-Луцик, Ю. (1995). Історія «Українського Голосу» в біографіях його основоположників і будівничих. Вінніпег: Накладом Фундації І. і Т. Гуменюків,. С. 50–53.
Нестеренко, А. (1958). Митрополит Іларіон служитель Богові й Народові. Ювілейна книrа па nошану Митрополита Іларіона / Ред. А. Нестеренко. Вінніпег. 150 с.
Плічковський, Н. (1985–1988) Нарис історії Української православної церкви. Сідней: Консисторія УАП Церкви в Австралії і Новій Зеландії. 125 с.
Поспеловский, Д. В. (1995). Русская православная церковь в ХХ веке. Москва. 569 с.
Савчук С. В., Мулик-Луцик, Ю. (1984). Історія Української греко-православної церкви в Канаді. У 4-х т. Вінніпег: Накладом видавничої спілки “Екклезія”. Том перший: Київська традиція українців Канади. 616 с.
Самчук, У. (1980). На білому коні: Спомини і враження. Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь». 251 с.
Себайн, Д. Торсон, Т. (1997). Історія політичної думки. Київ: Основи. 838 с.
Смирнов, А. (2015). Почаївський церковний собор 18–23 серпня 1941 р. Наукові записки Національного університету Острозька академія. Серія: Історичні науки. Острог: Вид. НУ «Острозька академія». С. 61–65.
Стоколос, Н. (2003). Конфесійно-етнічні трансформації в Україні (ХІХ – перша половина ХХ ст.). Рівне : Ліста. 480 с.
Стоколос, Н. Г. (2004). Конфесійна політика окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату «Україна» в 1941–1942 рр. Український історичний журнал. № 3. С. 91–111.
Хроніка (1941). Український голос. Ч. 13. 11 грудня.
Цыпин, В. (1994). История Русской православной церкви: 1917–1990. Московская патриархия: Издательский дом “Хроника”. 255 с. Чигиринський, Є. Н. (1956). Українська Православна Церква в 1941–1943 роках. Рідна Церква. Ч. 25. С.6–8.
Gerus, O. (1985–1989). The Ukrainian Orthodox Church during World War II: Аrchbishop Ilarion Ohienko and politics of religion. Faith and Culture (Published by the Faculty and Associates of St. Andrew’s College in Winnipeg. № 7. P. 100.
Heyer, F. (1953). Die Orthodoxe kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. Köln-Braunsfeld: Verlagsgesellschaft Rudolf Muller. 271 s.
