НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ В ДРУГІЙ РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ (1919–1920 РР.)

Анотація

Мета статті – проаналізувати нормативно-правову базу матеріального забезпечення працівників освіти в Другій Речі Посполитій упродовж 1919–1920 рр., визначити основні законодавчі акти та їхні зміни, проаналізувати механізми виплати пенсій, надбавок і надзвичайних премій, а також оцінити вплив цих нормативних рішень на соціальний статус і матеріальний добробут освітянського корпусу в умовах повоєнного часу. Методологія дослідження проводилося на основі комплексного історико-правового підходу. Використано історико-юридичний метод для аналізу законів, постанов та урядових актів, що регламентували пенсії, надбавки та премії освітянам, Документальний аналіз офіційних видань дав змогу встановити точний зміст і структуру нормативних актів, а системний підхід забезпечив цілісне уявлення про механізми фінансового забезпечення освітян та їх соціальний вплив. Застосування кількісних методів дало змогу оцінити розміри надбавок і пенсій у різних категоріях отримувачів, що сприяло комплексному розумінню рівня матеріального забезпечення педагогічного корпусу в післявоєнний період. Наукова новизна статті полягає в дослідженні впливу нормативно-правових рішень на соціальний статус та матеріальне становище працівників освіти в повоєнний період. Уперше в українській історіографії узагальнено категорії отримувачів допомоги та встановлено закономірності розрахунку надбавок і премій для різних груп освітян. Вис­ новки. Дослідження показало, що матеріальне забезпечення працівників освіти в Другій Речі Посполитій у 1919–1920 рр. регламентувалося комплексом нормативно-правових актів, серед яких ключовими були закони від 31 липня 1919 р., 8 січня 1920 р., 27 січня 1920 р. та 5 березня 1920 р. Вони визначали пенсії, надбавки за високу ціну та надзвичайні премії для різних категорій освітян, а також для їхніх удів і сиріт. Законодавство передбачало диференційований підхід до отримувачів допомоги залежно від сімейного стану, кількості дітей та категорії працівників освіти, що свідчить про соціальну спрямованість політики держави. Упроваджені нормативні акти мали вагоме значення для стабілізації соціального становища працівників освіти, забезпечення їхнього матеріального добробуту та підвищення професійної мотивації в умовах післявоєнної економічної кризи. Проведене дослідження сприяє поглибленню розуміння правових і соціально-економічних аспектів становлення системи матеріального забезпечення педагогів у міжвоєнній Польщі досліджуваного періоду.