ПУБЛІЦИСТИКА ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА ЯК ДЖЕРЕЛО РЕКОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-7778/2026.2.18Ключові слова:
В. Винниченко, джерелознавство, історичне джерело, національна ідентичність, національний рух, публіцистика, політичний дискурсАнотація
У статті досліджено публіцистичну спадщину Володимира Винниченка як комплекс історичних джерел до реконструкції українського національного руху першої третини ХХ ст. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю переосмислення публіцистики не лише як відображення політичних поглядів її автора, а й як специфічного джерельного комплексу, що містить різнорідну за характером інформацію. Метою статті є визначення основних інформаційних рівнів публіцистики В. Винниченка, з’ясування її доказових можливостей та встановлення меж репрезентативності під час реконструкції політичних, організаційних і світоглядних процесів українського національного руху. Методологічну основу становлять принципи історизму, об’єктивності та джерелознавчої критики, а також історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний і контекстуальний методи. Запропоновано розглядати публіцистичну спадщину як багаторівневе джерело, у якому поєднуються фактографічна, дискурсивна, нормативно-політична та рефлексивна інформація. Наукова новизна. Доведено, що найбільший джерельний потенціал публіцистика має для реконструкції політичної позиції В. Винниченка, еволюції його поглядів, політичної мови, моделей національної ідентичності, державності та організації українського руху. Водночас її використання для визначення реального рівня суспільної підтримки політичних програм, масштабів впливу окремих організацій та загальних суспільних настроїв є обмеженим. Обґрунтовано необхідність верифікації публіцистичних повідомлень через зіставлення зі щоденником, листуванням, партійними матеріалами, офіційними документами та іншими незалежними джерелами. Особливу увагу приділено проблемі авторської суб’єктивності, яка розглядається не лише як обмеження, а й як самостійний предмет історичного аналізу. Висновки. публіцистична спадщина В. Винниченка є багатофункціональним комплексом історичних джерел, використання якого потребує диференційованої критики та відповідності масштабу історичного висновку можливостям джерельної бази
Посилання
1. Винниченко В. Наші організаційні завдання. Наш голос. Львів, 1910. Ч. 2. С. 69–75.
2. Винниченко В. Українська Центральна Рада і ми. Робітнича газета. 1917. 25 квітня. Ч. 20. С. 2.
3. Винниченко В. Погляд В. Винниченка на справу української державности. Лист Винниченка до преси. Вісник Союзу визволення України. Відень, 1917. 02 грудня. Ч. 179. С. 771–772.
4. Володимир Винниченко: анотована бібліографія / упоряд. В. Стельмашенко. Едмонтон, 1989. 760 с.
5. Винниченко В. Відродження нації : у 3-х ч. Київ ; Відень, 1920. Ч. 1–3.
6. Лисяк-Рудницький І. Суспільно-політичний світогляд Володимира Винниченка у світлі його публіцистичних писань. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Київ, 1994. Т. 2. С. 95–112.
7. Костюк Г. Володимир Винниченко та його доба: дослідження, критика, полеміка. Нью-Йорк : Українська вільна академія наук у США, 1980. 283 с.
8. Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка в добу української революції. Український історичний журнал. 1994. № 6. С. 15–26.
9. Солдатенко В. Володимир Винниченко: на перехресті соціальних і національних прагнень. Київ : Світогляд, 2005. 324 с.
10. Кульчицький С. Володимир Винниченко: світоглядна еволюція. Український історичний журнал. 2005. № 4. С. 47–70.
11. Панченко В. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: книга розвідок та мандрівок. Київ : Твім інтер, 2004. 288 с.
12. Сиваченко Г. Пророк не своєї вітчизни: експатріанський «метароман» Володимира Винниченка: текст і контекст. Київ : Альтернативи, 2003. 280 с.
13. Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки / упоряд., вступ. ст. та комент. Н. Миронець ; наук. ред. В. Панченко. Київ : Темпора, 2010. 448 с.
14. Миронець Н. Листування Володимира Винниченка з Михайлом Грушевським (1908–1928). Український археографічний щорічник. 2013. Вип. 18. С. 449–513.
15. Czajkowskyj M. Volodymyr Vynnychenko and His Mission to Moscow and Kharkiv. Journal of Ukrainian Graduate Studies. 1978. № 3(2). Р. 3–24.
16. Gilley C. Volodymyr Vynnychenko’s Mission to Moscow and Kharkov. The Slavonic and East European Review. 2006. Vol. 84, No. 3. P. 508–537. DOI: https://dx.doi.org/10.1353/see.2006.0034
17. Винниченко В. Одкритий лист до російських письменників. Рада. Київ, 1913. 02 листопада. Ч. 240. С. 2–3.
18. Винниченко В. Геній України. Дзвін. Київ, 1914. Ч. 2. С. 113–122.
19. Винниченко В. Українська державність. Відень : Бібліотека Нової доби, 1920. 32 с.
20. Винниченко В. Єдиний революційно-демократичний національний фронт. Нова Україна. Прага, 1923. Ч. 1–2. С. 56–71.
21. Винниченко В. Поворот на Україну. Львів ; Пшібрам: з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1926. 34 с.
22. Винниченко В. Публіцистика / упоряд. і ред. В. Бурбела ; передм. П. Федченко. Львів ; Нью-Йорк ; Київ, 2002. 392 с.
23. Винниченко В. Щоденник. Т. 1: 1911–1920 / ред. Г. Костюк. Едмонтон ; Нью-Йорк : Канадський інститут українських студій, 1980. 500 с.
24. Винниченко В. Щоденник. Т. 2 : 1921–1925 / упоряд. О. Мотиль ; ред. Г. Костюк. Едмонтон ; Нью-Йорк : Канадський інститут українських студій, 1983. 700 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.



