ЕВОЛЮЦІЯ СПІВПРАЦІ УКРАЇНА – ЄС В УМОВАХ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ

Анотація

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі процесу європейської інтеграції України як стратегічного напряму її зовнішньої та внутрішньої державної політики, а також у виявленні чинників, які сприяли чи перешкоджали просуванню нашої держави до повноправного членства в Європейському Союзі. Спроба простежити історичну еволюцію євроінтеграційного курсу України, акцентуючи увагу на ключових політичних, правових та інституційних змінах, які відбулися з огляду на цей процес. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-системний) методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що пропонується цілісне бачення євроінтеграції України не лише як політичного курсу, а і як системного процесу національного самоствердження, консолідації суспільства та формування нової політичної ідентичності. У роботі обґрунтовано тезу про те, що повномасштабна збройна агресія РФ не лише не зупинила, а суттєво пришвидшила та зміцнила євроінтеграційний курс України, перетворивши його з декларативної мети на практичну стратегію. Висновки. Європейська інтеграція стала невід’ємним складником національної ідеї України, чинником політичної єдності та інструментом відстоювання суверенітету й безпеки. Набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС у 2022 році є не лише визнанням її поступу, а й юридично-політичною рамкою для подальших глибинних реформ. Так, євроінтеграція трансформується в реалістичну та незворотну мету, яка поступово реалізується через спільні зусилля державної влади, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.