ОСОБИСТІСТЬ (ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ ОЛЬГИ ГОНЧАРЕНКО (ЗА НАУК. РЕД. СВІТЛАНИ ПОВТОРЕВОЇ) ЗДІЙСНЕНО ЗА: BALEY S. OSOBOWOŚĆ / STEFAN BALEY. – LWÓW: LICEALNA BIBLIOTECZKA FILOZOFICZNA, 1939. – T. 5. – 36 S.)

Анотація

Присвячено Степану Балею (1885–1952 рр.) – уродженцю Тернопільщини, відомому українському і польському психологу, педагогу, доктору філософії (1911 р.), члену НТШ (1917 р.), доктору медицини (1923 р.), професору (1927 р.), академіку Польської академії наук, професору кафедри психології виховання Варшавського університету (1928–1952 рр.) Сфера наукових інтересів – психологія дитини, педагогічна психологія, педагогічна психодіагностика, педагогічна психотехніка, психологія віку дозрівання, експериментальна педагогіка, психологія виховного контакту, суспільна психологія, психологія творчості. Відомі праці: “Психологія виховного контакту” (1931 р), “Психологія віку дозрівання” (1932 р.), “Нарис психології у зв’язку з розвиток психіки дитини” (1935 р.), “Виховна психологія у нарисі” (1938 р.), “Особистість” (1939 р.), “Шляхи самопізнання” (1947 р.), “Вступ до суспільної психології” (1959 р) та інші.На зламі ХІХ – ХХ століть структурний підхід стає провідним у науковому пізнанні й у пізнанні сутності людини зокрема. Так, у психології женевського вченого Жана Піаже структура – це система трансформацій, яка має свої власні, суто системні закони, що протиставлені тим, які спираються на властивості окремих елементів, і яка самозберігається або збагачується внаслідок застосування трансформацій, причому останні не виходять за власні межі й не втягують у свої процеси зовнішні елементи. Структурний підхід у вивченні особистості застосовують віденський психопатолог Зіґмунд Фройд (у топічній структурі психіки людини є три шари: Воно (Id), Я (Ego), Над-Я (Super-Ego)), німецький персоналіст Вільям Штерн (структура особистості – це єдність у багатоманітності), американський персоналіст Гордон Віллард Олпорт (особистість –це динамічна організація, яка визначає унікальність її взаємодії із середовищем, передусім соціальним), російський вчений Лев Виготський та ін.Поліфонія теорій особистості притягує українського психолога Степана Балея, але не розчиняє у собі. Він, пам’ятаючи настанову свого вчителя Казимежа Твардовського, крокує до істини шляхом сумлінного і тільки дійсним аргументам доступного дослідження. С. Балей, як і Брентано та Твардовський, розуміє свідомість як духовну річ, що має свою структуру. Йому властиве вивчення особистості з позицій цілісності. Визначена єдність структури особистості внутрішньо диференційована, передбачає відношення між елементами. При цьому дослідження особистості набуває формального характеру: мова йде про спосіб репрезентації структури особистості у вигляді моделі. Але, водночас, структурне вивчення “Я” особистості С. Балея має суттєву відмінність, що полягає у передбаченні функціональних зв’язків психічних явищ з тілесністю, тоді як важливою передумовою використання мереологічної моделі дослідження Брентано є розгляд свідомості як замкнутого цілого. Передумовою такої відмінності у поглядах Балея стало осмислення Твардовським психологічних диспозицій тим полем, на якому праця психолога постійно стикається з працею фізіолога, а головним чином, невролога.Трактування Балеєм особистості як психофізичної єдності пов’язане також із його медичною освітою. Тим самим вчений мав на меті усунути розрив між тілом та душею, які були окремим предметом вивчення відповідно “наук про дух” та наук про природу.Застосування синтетичних можливостей структурної методології дало змогу вченому наблизитись до пізнання сутності людини. У центрі уваги С. Балея прагнення показати, що пізнання самого себе – це самостійний досвід формування суб’єктивності, мета якого становлення людини як співучасника суспільного буття. С. Балей провокує до розмислів над тим, яким має бути едукаційний процес у освітніх інституціях, щоб молода людина на виході із них зуміла потурбуватись упродовж життя про саму себе.