«ВІДЛИГА» КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАЛУЧЕНОСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ДРУЖБИ ТА КУЛЬТУРНОГО ЗВ’ЯЗКУ З ЗАРУБІЖНИМИ КРАЇНАМИ)

Анотація

Метою статті є визначення співвідношення нових напрямів та форм роботи громадської організації в добу «відлиги» з традиційними практиками, притаманними радянському тоталітаризму. Методологія дослідження ґрунтується на цивілізаційному підході до осмислення історичного процесу й доповнюється людиноцентричними підходами. У роботі використано як загальнонаукові принципи (об’єктивності, системності, аналізу), так і спеціально-історичні – порівняльно-історичний, історико-джерелознавчий тощо. Особливістю дослідження є його опертя на матеріали архівного фонду Українського товариства дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше. Наукова новизна зумовлена як розширенням джерельної бази, так і спробою обґрунтувати наявність соціальних та культурних трансформацій в українському суспільстві окресленого періоду. Висновки. Період «відлиги» досліджено крізь призму залучення громадськості до реалізації суспільно-політичних завдань, що сприяло формуванню суперечливого образу цього історичного етапу. З одного боку, зберігалася жорстка підпорядкованість партійним рішенням, домінування компартійної оптики у трактуванні внутрішніх і зовнішніх проблем, з іншого, – простежується прагнення до демонстрації «демократизації» радянського суспільства та посилення ролі громадськості