УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА: СТРУКТУРА, ПОЛІТИЧНА ПРОГРАМА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-7778/2026.1.11Ключові слова:
УГВР, Друга світова війна, УПА, ОУН, К. Осьмак, Платформа, Універсал, ідеологія, політична програмаАнотація
Метою статті є всебічний аналіз передумов створення Української Головної Визвольної Ради з акцентом на особливості її структури та політичної програми, яка формувалася в умовах воєнно-політичних викликів середини ХХ ст. Методологія дослідження базується на засадах історизму, об’єктивності та системного підходу до аналізу структури та політичної програми Української Головної Визвольної Ради. Також використано комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів, зокрема аналізу та синтезу, порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, а застосування структурно-функціонального методу дозволило охарактеризувати внутрішню організацію УГВР та її роль у координації визвольного руху. Важливе місце посідає джерелознавчий аналіз програмних документів УГВР, серед яких – «Універсал УГВР» та «Платформа УГВР», що дозволяє реконструювати ідеологічні засади організації. Висновки. Встановлено, що Українська Головна Визвольна Рада починаючи із 1944 р. функціонувала як понадпартійний координаційний центр українського визвольного руху, об’єднуючи представників різних політичних середовищ на основі спільної програмної платформи та мети – боротьби за державну незалежність. Показано, що процес її створення відбувався в умовах політичної фрагментації, ідеологічної поляризації та конкуренції за лідерство, що суттєво ускладнювало консолідацію українських сил і зумовлювало обмежену підтримку з боку окремих політичних груп. Доведено, що програмні документи УГВР відображали синтез націоналістичної ідеології з демократичними цінностями, зокрема ідеями прав людини, політичного плюралізму та соціальної справедливості. Обґрунтовано, що діяльність УГВР була спрямована на внутрішню координацію визвольної боротьби, а також репрезентацію українського питання на міжнародній арені як складової значно ширшої боротьби поневолених народів. Узагальнено, що УГВР стала важливим етапом у розвитку української політичної думки та практики державотворення в умовах війни / окупації.
Посилання
1. Андрусяк Т. Українська Головна Визвольна Рада та її роль в українському національному державотворенні (До 70-річчя утворення УГВР). URL: https://lpnu.ua/sites/default/files/2020/pages/483/vipusk-3-2014-r.pdf
2. Боляновський А. До питання про політичну стратегію українського визвольного підпілля в 1944 році. Галичина. 2008. Вип. 14. С. 329–342.
3. Бутко С. Спроба формування системного управління українським національно-визвольним рухом у 1943–1944 рр. Розумовські зустрічі: матеріали наук.-практ. конф. «Розумовські зустрічі» (28 листопада 2012 року). Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2012. С. 151–154.
4. Ганьба ХХ сторіччя. Самостійність. 1946. Ч. 1. С. 11–46.
5. До всіх українських вояків, що перебувають поза межами Батьківщини. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріаяли. Літопис Української Повстанської Армії /відп. ред. Є. Штендера. Торонто; Львів: Видавництво Літопис УПА, 1980. Т. 8. Кн. 1 (1944–1945). 330 с.
6. До Українського Народу під московсько-большевицькою окупацією. Самостійність. 1946. Ч. 1. С. 3–8.
7. Камінський А. До генези Української головної визвольної ради у 65-ти ліття її створення. URL:https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/02/Seriia_Podii_i_liudy_Knyha_07_Ukrainska_Holovna_Vyzvolna_Rada.pdf
8. Киричук Ю. До питання утворення УГВР. Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. (22 листопада 2001 р.). Львів, 2001. Ч. 1. С. 119–122.
9. Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка) – командир армії безсмертних. Нью-Йорк-Торонто–Лондон, 1970. 212 c.
10. Мороз В. До початків діяльності Української Головної Визвольної Ради. URL: https://nasplib.isofts.kiev.ua/server/api/core/bitstreams/4d5fc61d-a164-46b1-9c82-0c5e0f47a84e/content
11. Осьмак Н. К. Осьмак – нескорений Президент УГВР. Торонто; Львів: Літопис УПА, 2008. 128 с.
12. Патриляк І. «Перемога або смерть»: український визвольний рух у 1939–1960-х рр. (оновлене видання). Харків: КСД, 2024. 688 с.
13. Плятформа Української Головної Визвольної Ради. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріаяли. Літопис Української Повстанської Армії / відп. ред. Є. Штендера. Торонто; Львів: Видавництво Літопис УПА, 1980. Т. 8. Кн. 1 (1944–1945). 330 с.
14. Радович В. У спільному революційно-визвольному всеукраїнському фронті боротьби (До генези УГВР). Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріаяли. Літопис Української Повстанської Армії / відп. ред. Є. Штендера. Торонто; Львів: Видавництво Літопис
УПА, 1980. Т. 8. Кн. 1 (1944–1945). 330 с.
15. Саламін Д. Зовнішньополітичні орієнтації УГВР (1943–1954 рр.). URL: https://uvr.in.ua/index. php/uvr/article/view/356/309
16. Терлюк І. Створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та програмні політико-правові засади її діяльності. URL: https://ukrtextbook.com/istoriya-derzhavi-i-prava-ukra%D1%97niterlyuk-i-ya/istoriya-derzhavi-i-prava-ukra%D1%97ni-terlyuk-i-ya-stvorennya-ukra%D1%97nsko%D1%97-golovno%D1%97-vizvolno%D1%97-radi-ugvr-ta-programni-politiko-pravovi-zasadi-%D1%97%D1%97-
diyalnosti.html
17. Тимчасовий устрій УГВР. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріаяли. Літопис Української Повстанської Армії / відп. ред. Є. Штендера. Торонто; Львів: Видавництво Літопис УПА, 1980. Т. 8. Кн. 1 (1944–1945). 330 с.
18. Українська Головна Визвольна Рада. Таємні протоколи. URL: https://szru.gov.ua/history/stories/ukrainska-holovna-vyzvolna-rada-taiemni-protokoly
19. Чупринка Т. До генези Української Головної Визвольної Ради. Бюро Інформації Української Головної Визвольної Ради. 1949. Вип. 2. С. 1–17.
20. Шурхало Д. Українська головна визвольна рада (УГВР): 75-річчя повстанського парламенту. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30053945.html
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.



