ПАРАДИГМАТИЧНА СТРУКТУРА УСНОАВТОБІОГРАФІЧНИХ ОПОВІДЕЙ ПРО НІМЕЧЧИНУ: ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ СЮЖЕТУ

Автор(и)

  • Ольга КОСОВИЧ Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0002-1651-9769
  • Назарій СЛОБОДЯН Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0001-6117-3958
  • Катерина НЕСТЕРЧУК Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0001-6117-3958

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2024-58-6

Ключові слова:

усний наратив, сюжет, темп оповіді, сцена, пауза, резюме, еліпсис.

Анотація

У статті розглянуто особливості побудови сюжету уснобіографічного наративу. Зазначено, що важливу роль у побудові наративу відіграє часова і просторова організація розповіді. Розкрито такі поняття, як епічний ракурс та епічна дистанція. Епічна дистанція у досліджуваних наративах дуже різниться, адже для деяких респондентів найяскравішим спогадом є розповідь рідних про події часів Другої світової війни, для інших – перші відвідини Німеччини. Вдалося виявити, що здебільшого оповіді з гомодієгетичним наративом (оповідач є безпосереднім свідком подій) – це розповіді про сучасну Німеччину, а гетеродієгетичним (оповідач не є безпосереднім учасником подій) – про події Другої світової війни. Досліджено, що більшість оповідей про далеке минуле є меморатом, а більшість текстів про сучасну Німеччину – хронікатом. Це пов’язано з особливостями формування прозових текстів у рамках національної оповідної традиції. Зазначено, що однією з важливих характеристик усного автобіографічного наративу є темп оповіді, який реалізується за допомогою сцен, пауз, резюме та еліпсиса. В усному автобіографічному наративі сценою є такий тип оповіді, коли минуле переказується найбільш докладно. Завдяки сцені наратор передає слухачам образи, діалоги та емоції. Вона може включати в себе опис довкілля, дій персонажів, діалоги та інші деталі, що захоплюють уяву аудиторії та допомагають їй краще уявити те, що відбувалося. Пауза означає зупинку розповіді для докладного опису предмета, роздумів наратора про певні явища тощо. Таким чином, паузи можуть бути наративними, дескриптивними та медитативними. Наративні паузи можуть використовуватися для створення інтриги, розвитку сюжету, підкреслення важливих моментів або переходу до нового епізоду в розповіді. Вони допомагають керувати темпом оповіді й дозволяють краще сприймати і розуміти історію. Резюме, на противагу сцені, передбачає короткий виклад подій. Респонденти намагаються стисло, резюмуючи, розповісти про події, щоб швидше підійти до важливої сцени в канві оповіді. Останнім типом розповідного темпу є еліпсис, який характеризується створенням ефекту динамічності та посиленням напруження в розповіді.

Посилання

Коваль-Фучило І. Оповіді про досвід біженства: методика запису, перспективи аналізу. Війна, наука та емоції: (не)нові концепції і підходи : збірник матеріалів круглого столу, м. Чернігів, 21‒22 лютого 2023 р. / ред., упоряд. С. Маховська. Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2023. с. 81–91.

Кузьменко О. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні форми вираження : монографія. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2018. 728 с.

Kuzmenko O. Russians in Ukrainian Folklore from the 20th and Early 21st Centuries: The Dynamics of the Images and Contexts. Tautosakos darbai. 2022. 64, p. 15–56.

Лабащук О. Натальний наратив і усна традиція: синтактика, семантика, прагматика : монографія. Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. 320 с.

Ukrainian Narratives about the Outbreak of the War: The Main Themes, Structure and Composition / O. Labashchuk, T. Harasym, T. Reshetukha, K. Majbroda, O. Verbovetska. Tautosakos darbai. 2023. 66, p. 13–28.

Makhovska S. Scientific Business Card of the Oral History Project ‘Humanitarian Aspects of the Russian-Ukrainian War: Historical and Cultural Vision and Modern Survival Strategies’. Війна, наука та емоції: (не)нові концепції і підходи : збірник матеріалів круглого столу, м. Чернігів, 21‒22 лютого 2023 р. / ред., упоряд. С. Маховська. Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2023. С. 13–19.

Пастух Н. Усталені оповідні механізми для вираження досвіду вій ни Росії в Україні». Війна, наука та емоції: (не)нові концепції і підходи : збірник матеріалів круглого столу, м. Чернігів, 21‒22 лютого 2023 р. / ред., упоряд. С. Маховська. Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2023. С. 77–80.

Симонідес Д. Меморат і фабулат у сучасній фольклористиці. Народна творчість та етнографія. 2007. № 1. С. 120–125.

Мишанич С. Усні народні оповідання. Питання поетики. Київ: Наукова думка, 1986. 327 с.

Карбан А. Динаміка епічної традиції в народній прозі про голодомор 1932–1933 рр. : автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2017.

Genette G., Narrative Discourse. 1990. Cornell : University Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-11

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ