НЕКАНОНІЧНИЙ КАНОН: «КРИМІНАЛЬНІ СОНЕТИ» ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-60-7Ключові слова:
Андрухович, «Бу-Ба-Бу», жанр, канон, постмодернізм, сонетАнотація
У статті досліджено жанрові особливості циклу «Кримінальні сонети» Ю. Андруховича з огляду на зміни канону сонета під впливом соціально-ідеологічних та інших чинників. Наголошено на дискусійності питання про соціальну природу впливів на формування канону, що не завжди відбувається поза межами інтересів певної групи, суспільства чи ідеології та має відповідати естетичним критеріям, бути відкритим для виключеного, неканонічного. Із крахом Радянського Союзу нова генерація поетів «Бу-Ба-Бу» відмовилася від спадку офіційної ідеології, мистецьких канонів і стереотипів, норм і цінностей, які вже не відповідали потребам національного життя та, скориставшись досвідом сатирично-пародійної, народно-карнавальної культури минулого, створили для себе найбільш прийнятний спосіб мистецького вислову. Він передбачав переосмислення попередньої літературної традиції, перегляд неактуальних поглядів на загальновизнане. Така переоцінка традиційного літературного канону, зокрема жанрового, була для Ю. Андруховича важливим елементом концепції вірша, надавала йому нової динаміки, що конвертувалася в незвичні способи художнього осмислення дійсності. Жанрова своєрідність поетичного циклу «Кримінальні сонети» переконливо засвідчує таке переосмислення у вигляді своєрідного альтернативного канону. Він передбачав вільне поводження з усталеною ієрархією (перевертання поетичних закономірностей із високих у низькі), поетизацію карикатурного, низького, потворного, пародіювання застарілих норм, надання сонетам іронічної, саркастичної тональності, використання злодійського жаргону. Висвітлено розходження «Кримінальних сонетів» із традиційними уявленнями про оптимальний узус і рецепцію зразкової жанрової моделі – канону. Вони ілюструють пародійні інтенції, епатажний підхід до проблематики «Тюремних сонетів» І. Франка та «Ґратованих сонетів» І. Світличного, тексти яких були для Ю. Андруховича, вочевидь, джерелом вербальних, тематичних алюзій. Проаналізовані тексти «Кримінальних сонетів» слугують прикладом того, як некласичний зміст поетичних творів може стати частиною культурного надбання завдяки своїй інноваційності.
Посилання
Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі: вибрані спроби 1999–2005 років. Київ : Критика, 2006. 320 с.
Андрухович Ю. Листи в Україну. Вибрані вірші. Вид. друге, доп. Київ : А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА, 2016. 256 с.
Андрухович Ю. «Постмодернізм – не напрям, не течія, не мода...» : з інтерв’ю з Л. Тарнашинською. Слово і час. 1999. № 3. С. 56–66.
Білоцерківець Н. Бу-Ба-Бу та ін.: український літературний неоавангард: портрет одного року. Слово і час. 1991. № 1. С. 42–52.
Блум Г. Західний канон: книги на тлі епох / пер. з англ. за заг. ред. Р. Семківа. Київ : Факт, 2007. 720 с.
Видавництво «Віхола». Серія «Неканонічний канон». URL: https://www.vikhola.com/product-page/nekanonichnyi-kanon
Гундорова Т. Колоніяльність як перевдягання: «Mалоросійський маскарад» Івана Котляревського. Harvard Ukrainian Studies, 2011–2014. Vol. 32–33. Part two. P. 395–414.
Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. Київ : Критика, 2005. 263 с.
Гундорова Т. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр. Київ : Критика, 2006. 352 с.
Гундорова Т. Літературний канон і міф. Нова історія української літератури: теоретико-методологічні аспекти. Київ : Фенікс, 2005. 260 с.
Єшкілєв В. Від редакції. Бібліотека «Ї». URL: https://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/vstup.htm
Качуровський І. Строфіка : підручник. Київ : Либідь, 1994. 272 с.
Кривенко С. Жанрові виміри поезії «Бу-Ба-Бу»: функції заголовків і підзаголовків. Закарпатські філологічні студії. 2025. № 40. Т. 2. С. 193–198. URL: DOI https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2025.40.2.32
Ксьондзик Н. Класицизм і соцреалізм: теоретичні дослідження / передм. Р. Семківа. Київ : Смолоскип, 2020. 312 с.
Лексикон загального та порівняльного літературознавства / гол. ред. А. Волков. Чернівці : Золоті литаври, 2001. 634 с.
Мойсієнко А. Український сонетний текст: канон і неканон. Studia Ucrainica Varsoviensia. 2022. № 10. С. 213–227. URL: http://dx.doi.org/10.31338/2299-7237suv.10.14
Моренець В. Поетичний авангард: його природа й сучасні виміри. Стильові тенденції української літератури XX століття. Київ : Фоліант, 2004. С. 13–62.
Моренець В. Український літературний канон : міфи та реальність. Наукові записки НаУКМА. 2003. Т. 21. С. 9–17.
Павлишин М. Канон та іконостас : літературно-критичні статті. Київ : Час, 1997. 447 с.
Пахльовська О. Постмодерний канон української літератури в полоні посттоталітарних аберацій. In Cossacks in Jamaica, Ukraine at the Antipodes. Academic Studies Press, 2020. С. 582–603. URL: https://doi.org/10.2307/j.ctv1zjg9jq.42
Романенко О. Жанрові моделі масової літератури: походження, напрями еволюції та типологія. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2014. Вип. 60(1). С. 315–322. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_fil_2014_60(1)__41
Світличний І. Ґратовані сонети. Нью-Йорк : Сучасність, 1977. 115 с.
Сулима М. Український сонет: канонічне й неканонічне. Evropa Orientalis: Studi e ricerche sui paesi dell'Est europeo. 1999. № 18(2). С. 149–163.
Ткачук М. Лірика Івана Франка: до 150-річчя від дня народження Івана Франка : монографія. Київ : Світ Знань, 2006. 296 с.
Філоненко Н. Синтез масового й елітарного в поетичних творах групи «Бу-Ба-Бу» (на матеріалі збірки «Бу-Ба-Бу : Т.в.о./…/ри»). Актуальні проблеми слов’янської філології. 2007. Вип. ХІV. С. 137–143.
Філоненко С. Масова література: влада жанрів і жанрових канонів. Слово і час. 2010. № 8. С. 81–93.
Черниш Г. «А рима дверима – гуп…». Слово і час. 1990. № 3. С. 12–14.
Черниш Г. «...Семенко, брате, я теж кудлатий наробим дива у світа хаті». Прапор. 1990. № 7. С. 22–26.
Eco U. The Role of the Reader: Explorations in the Semiotics of Texts. Bloomington: Indiana University Press, 1979. 273 p. URL: https://monoskop.org/images/1/1b/Eco_Umberto_The_Role_of_the_Reader_1979.pdf
Guillory J. Canonical and Non-Canonical: A Critique of the Current Debate. ELH. 1987. № 54 (3). Р. 483–527. URL: https://doi.org/10.2307/2873219
Guillory J. Cultural Capital: The Problem of Literary Canon Formation. Chicago: University of Chicago Press, 1993. 392 p. URL: https://depts.washington.edu/
lsearlec/510/Texts/Guillory-Cultural%20Capital.pdf
Kolbas E.D. Critical Theory And The Literary Canon (1st ed.). New York: Routledge, 2001. 196 p. URL: https://doi.org/10.4324/9780429501197
Lauter P. Canons and contexts. New York: Oxford University Press, 1991. 296 p. URL: https://api.pageplace.de/preview/DT0400.9780195361742_A23604067/preview-9780195361742_A23604067.pdf
Lauter P. History and the Canon. Social Text. 1985. № 12. Р. 94–101. URL: https://doi.org/10.2307/466607
Pavlyshyn M. Literary Canons and National Identities in Contemporary Ukraine. Canadian-American Slavic Studies. 2006. № 40 (1). Р. 5–19. URL: https://doi.org/10.1163/221023906X00690
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
