НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ ШЕВЧЕНКОВОЇ ТВОРЧОСТІ У ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПАХ УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ НА ШПАЛЬТАХ ГАЛИЦЬКОЇ ПЕРІОДИКИ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2025-60-10

Ключові слова:

зібрання, публічний виступ, промова, нація, політика, ідея, Шевченко, роковини

Анотація

У статті акцентовано увагу на особливостях жанру промови та її впливові на масове сприйняття ідей, декларованих в усній формі. Дослідження актуалізує зміст промов, виголошених із нагоди Шевченківських роковин, у національно-політичному аспекті. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи: історизму, проблемно-хронологічний, аналіз синхронно-діахронічних зв’язків, а також міждисциплінарний підхід. Публічні виступи початку ХХ ст. мали виразне патріотичне спрямування: у них проголошувалися ідеї формування української національної ідентичності, утвердження власних позицій у тогочасному політикумі задля збереження етнічної цілісності, прав і свобод українського суспільства. У період боротьби українців за власну державність, становлення національної самоідентифікації у європейському контексті геніальна постать Т. Шевченка та його творчість стали важливими індикаторами національного життя української громадськості. У публікаціях відомих громадсько-політичних та культурних діячів, зокрема С. Барана, І. Копача, К. Левицького, Г. Цеглинського, Л. Цегельського та ін., крізь призму життєвої долі і творчості Т. Шевченка порушуються питання формування національно-політичного руху на західноукраїнських землях на початку ХХ ст. Опубліковані матеріали на шпальтах українських часописів («Руслан», «Діло») на початку ХХ ст. відомих громадсько-політичних та культурних діячів засвідчують вагомий вплив Шевченкової творчості на процес національного самоусвідомлення українців у період боротьби за власну державність. Відповідно, феномен культу Т. Шевченка розглядається як надійна ідейна платформа для стратегії розвитку української політичної еліти та народу, а його творчість – як потужний інструмент ідеологічного впливу на суспільну й індивідуальну свідомість. Для інтелігенції початку ХХ ст. Т. Шевченко був символом свободи, провідником до ідеї незалежної Української держави. У своїх виступах промовці наголошували на зацікавленнях поета історичною тематикою, його захопленні ідеями Кирило-Мефодіївського товариства, глибокій релігійності, любові до народу, рідної мови та України загалом.

Посилання

[Б. п.] Шевченкове свято у Львові. Діло. 1911. 11 н. ст. марта (26 ст. ст. лютого). Ч. 55. С. 1–3.

В 52-і роковини смерти Кобзаря. Промова посла д-ра Цегельського, виголошена на концерті в честь Т. Шевченка дня 13 с. м. Діло. 1913. 14 н.с. (1 ст. ст.) марта. Ч. 57 (8339). С. 1–2.

Копач І. В 46 роковини смерти Т. Шевченка. Руслан. 1907. Ч. 62. 17 (30) марця. С.4; Ч. 63. 18 (31) марця С. 4.

Промова д-ра Костя Левицького, виголошена на вечорницях в честь Тараса Шевченка у Львові в році 1903. Діло. 1903. Ч. 53. 6 (19) марта. С. 1.

Промова д-ра Степана Барана на Шевченківському святі у Львові 28 марта 1921. Український вістник. 1921. № 53. С. 2–3.

Цеглинський Г. В 49 роковини Кобзаря (Промова, виголошена на Шевченковім святі у Львові дня 10 марта 1910 р.). Діло. 1910. Ч. 55. 12 марта. С. 2–3.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-02

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ