ПРИЙОМ РЕПЛІКАЦІЇ ЯК СПОСІБ АВТОРСЬКОЇ НАРАЦІЇ У РОМАНІ В.ЄШКІЛЄВА «УСІ КУТИ ТРИКУТНИКА»

Анотація

У статті порушена проблема експериментів В.Єшкілєва із прийомами авторської нарації у романі «Усі кути трикутника». Застосовуючи підходи і принципи структуралізму, з’ясовано й описано механізми прийому реплікації, за допомогою якого письменник реалізує картину метаісторичного та метакультурного осягнення буття загалом та України зокрема. Встановлено, що цей прийом передбачає наявність смислового центру, у якому авторська ідеологема репрезентована відповідними образами-символами (в аналізованому творі – образ Софії). Цей змістовий посил реплікується у тканині тексту аналогічними в інформативному плані символами (Навна, Карна/Кром, Андрогін), образами героїв, композиційними особливостями (троєкратність). Семіотичний підхід дозволив визначити ключові образи, що реалізують цей прийом, та розкрити їх семантику (завдяки з’ясуванню інтертекстуальної матриці) і, таким чином, конкретизувати авторську позицію у творі – пріоритет гностичного осягнення феноменів буття. Ці спостереження є важливими у контексті постструктуралістського підходу до осмислення містико-езотеричної стратегії як в сучасній українській прозі загалом, так й у творчості В.Єшкілєва зокрема.