ПРЕЦЕДЕНТНІ ФЕНОМЕНИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-МОВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУЧАСНОГО СТУДЕНТА

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-аналітичний огляд феномену прецедентності як однієї з ключових ознак людської свідомості в межах антропоцентричної парадигми сучасного мовознавства. Систематизовано й узагальнено наукові підходи до трактування поняття прецедентності та прецедентних феноменів, представлені у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників. Прецедентність розглянуто як властивість свідомості відтворювати й актуалізувати культурно значущі вербальні та невербальні знаки, що функціонують як носії колективної пам’яті, ціннісних орієнтирів і когнітивних моделей певної лінгвокультурної спільноти. Наголошено, що мінімальною одиницею прецедентності є прецедентема – когнітивно значуща понятійно-знакова модель, яка поєднує значення, функцію та форму в їхній єдності. Особливу увагу приділено аналізу типологій і класифікацій прецедентних феноменів. У роботі висвітлено багатовимірну типологічну матрицю Ж. Колоїз, що враховує сферу функціонування, когнітивну й аксіологічну значущість, характер, походження, тривалість існування, тип кодування та результативність використання прецедентних феноменів. Окремо розглянуто класифікації за рівнем когнітивної активізації реципієнта, національною поширеністю, а також за джерелом і культурною зумовленістю. Концептуальним підґрунтям дослідження вибрано класифікацію прецедентних феноменів за формою вербалізації, відповідно до якої виокремлено вербальні та вербалізовані прецедентні феномени. Детально схарактеризовано кожен різновид, з’ясовано їхні когнітивні, прагматичні та аксіологічні функції у дискурсі, а також механізми актуалізації інтертекстуальних зв’язків і формування додаткових смислів у тексті-реципієнті. Обґрунтовано, що прецедентні феномени становлять ядро когнітивної бази мовної особистості, забезпечують спадкоємність культурного досвіду, ефективність національної та міжкультурної комунікації, а також слугують інструментом ідентифікації «свого» і «чужого» в межах лінгвокультурного простору. Отримані узагальнення мають теоретичну цінність та можуть бути використані в лексикографічній практиці.