ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ДИДАКТИЧНИЙ РЕСУРС ЧИ МЕТОДИЧНИЙ РИЗИК

Анотація

Проаналізовано сучасні наукові підходи до використання штучного інтелекту в практиці викладання англійської мови, а також емпіричні дані щодо ставлення здобувачів вищої освіти до застосування ШІ-інструментів у процесі іншомовної підготовки. Установлено, що штучний інтелект дедалі активніше використовується здобувачами освіти як допоміжний дидактичний ресурс для пояснення граматичних явищ, перевірки власних помилок, підготовки усних відповідей і підвищення впевненості. Водночас виявлено низку методичних ризиків, пов’язаних із можливим зниженням рівня навчальної самостійності, послабленням критичного мислення, формуванням шаблонного мовлення та порушенням принципів академічної доброчесності. У ході дослідження виокремлено ключові проблемні аспекти інтеграції штучного інтелекту в іншомовну освіту: обмежена здатність штучного інтелекту до інтерпретації культурних і прагматичних нюансів мовлення, недостатня емоційна чутливість цифрових систем, а також потреба в чіткому педагогічному й етичному регулюванні їх використання. Вищезазначене зумовлює актуальність визначення оптимального балансу між дидактичним потенціалом штучного інтелекту та можливими методичними ризиками його неконтрольованого застосування в освітньому процесі. У процесі дослідження ми намагалися максимально повноцінно використати потенціал комплексного, компетентнісного й системного наукових підходів, що дало змогу розглядати штучний інтелект не як заміну викладача, а як інструмент педагогічної підтримки та індивідуалізації навчання. Зроблено висновок, що ефективне впровадження ШІ в практику викладання англійської мови можливе лише за умови методично виваженого, людиноцентрованого підходу, який забезпечує розвиток іншомовної комунікативної компетентності, рефлексивного навчання та збереження провідної ролі викладача в організації освітнього процесу.