УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКІ ТА УКРАЇНСЬКО-ЯПОНСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ ЗВ’ ЯЗКИ В КОМПАРАТИВНОМУ ВИМІРІ

Анотація

У статті підкреслюється, що дослідження зв’язків різних національних літератур базується на теоретико-методологічних роботах, присвячених проблемам порівняльного літературознавства. З’ясовано, що порівняльно-історичний метод враховує схожість і відмінність явищ, визначає інтенсивність повторень тих чи інших ознак. Вивчення українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків потребує звернення до генетичного (історико-генетичного), контактологічного і типологічного методологій. З’ясовано, що компаративний підхід до вивчення літературних зв’язків потребує врахування передумов виникнення типологічних спільностей на різних рівнях (стилістичному, жанрово-видовому, ідейному). Компаративне дослідження художніх текстів різних національних літератур потребує урахування культурно- історичного контексту. Наголошено, що вивчення українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків потребує врахування типологічної схожості та відмінності втілення теми та ідеї, мотиву, проблематики, персонажів, розробки сюжетів та ін., урахування типології міжлітературного діалогізму. З’ясовано, що в українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язках найбільш активним є непрямий діалог, який простежується на всіх рівнях художніх творів. Авторка розкриває можливості компаративного підходу в дослідженні спільностей та відмінностей у художній репрезентації вічних образів, образу міста в українських, китайських та японських художніх текстах, порівнянні трансформації жіночих образів у творах сучасних українських, китайських, японських письменниць. Рецептивна естетика дозволяє з’ясувати специфіку інтерпретації творчості українських митців критикою та літературознавством Китаю та Японії, а також розглянути рецептивні студії українських дослідників про художні явища китайської та японської літератури. Авторка наголошує, що звернення до інтертекстуального аналізу дозволяє виявлення ремінісценцій, алюзій, цитат, різнорівневий розгляд українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків у художніх текстах письменників.