ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В КИТАЇ (ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Анотація

У статті розглянуто феномен української діаспори в Китаї у першій третині ХХ століття. Зазначено, що поява української літератури та культури пов’язана з митцями, які перебували в еміграції у Харбіні, Шанхаї та інших регіонах Китаю. Міграція українців до країн Далекого Сходу зумовлена будівництвом Китайсько- Східної залізниці та переселенням великої кількості громадян на північний схід Китаю. Підкреслено, що українці розселилися у Харбіні та у містах, що охоплювали КСЗ, – Шанхаї, Пекіні, Тяньцзіні, Ціндао та Сіньцзяні. У побудові української діаспори головними чинниками були мова, релігія, культура та суспільні форми. Матеріали періодики та архівів дозволили зрозуміти, що у 1920–1930-ті роки Харбін та Шанхай були центрами життя українських емігрантів. В українському двотижневику «На Далекому Сході» містяться статті, огляди, оголошення, анонси, які дозволяють побачити особливості життя української спільноти. У статті зазначено, що серед видатних українців діаспори в Китаї перебували Й. Вонсович, Г. Тоцький, Б. Воблий, І. Світ та ін. У творах письменників діаспори репрезентовано історію та культуру Китаю, реалії повсякдення, рецепції китайського мистецтва й традицій. Наголошується, що створення Китайської Народної Республіки сприяло зростанню інтересу до української літератури, проводилися зустрічі з письменниками, перекладалися твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олеся Гончара, Максима Рильського, Андрія Малишка, Володимира Сосюри та інших. Доведено, що переклади Ге Баоцюаня відкрили китайським читачам українську літературу. Сьогодні дослідники-літературознавці в Китаї вивчають твори Тараса Шевченка, Олеся Гончара, сучасних українських письменників.