ЕДИТОЛОГІЯ ПЕРЕКЛАДУ ЯК НАПРЯМ ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2024-57-17

Ключові слова:

едитологія перекладу, множинне перекладацтво, переклад, перекладознавство, практика переклад, редактор

Анотація

У статті представлено едитологію перекладу як міждисциплінарну галузь перекладознавства, що вивчає багатоаспектний процес підготовки перекладних текстів до публікації, роль редакторів, перекладачів та інших суб’єктів у формуванні якісного кінцевого продукту та особливості їхньої співпраці, вплив редакторських рішень на сприйняття перекладених текстів, ширшу взаємодію дискурсів і літератур та на міжкультурну комунікацію. Оскільки напрям едитології перекладу ставить завдання розробити інтерпретаційний механізм редакторських практик у перекладі, що також включає дотримання і професійних стандартів, і етичних міркувань, і цілісності оригінальної праці, у цій статті запропоновано для застосування трирівневу модель концептуального аналізу редакторської практики в перекладі, яка складається з мікро-, мезо- та макрорівнів. На мікрорівні пропонуємо проводимо функціонально-структурний аналіз, який охоплює лексичний, семантичний, стилістичний та прагматичний аспекти перекладного тексту. Цей рівень аналізу розкриває, як саме текст позиціонується через конкретні приклади використання цільової мови, які мовні тенденції чи редакторські практики відображає. На мезорівні увага зосереджується на міжособистісному вимірі, а саме на редакторській оцінці ставлення перекладача до авторських інтенцій і способу їх актуалізації та конкретизації. Макрорівень торкається аналізу актуалізованого дискурсу, що також охоплює приклади зсувів, маніпуляцій та тенденційного переписування тексту в перекладі. Едитологія перекладу має велике значення для дослідження представлення української літератури в міжнародному контексті, зокрема в англомовному світі. Історія українсько-англійського перекладу свідчить про те, що саме редактори як куратори перекладних видань концептуально організовували матеріал, активно співпрацюючи з перекладачами та відіграючи ключову роль у формуванні образу української літератури та її впровадженні у світові наративи.

Посилання

Одрехівська І. Аналітична модель дослідження рецепції української літератури в інокультурному просторі. Іноземна філологія. 2020. Вип. 133. С. 173–183.

Партико З. Загальне редагування: нормативні основи. Львів : Афіша, 2017. 416 с.

Пермінова А. Рецептивна модель поетичного перекладу (на матеріалі перекладів американської поезії ХХ століття) : дис. … докт. філол. наук : 10.02.16. Київ, 2015.

Brodie G. Schiller’s Don Carlos in a Version by Mike Poulton, Directed by Michael Grandage: The Multiple Names and Voices of Translation. Authorial and Editorial Voices in Translation 1 – Collaborative Relationships between Authors, Translators, and Performers. Eds. Hanne Jansen and Anna Wegener. Montréal: Éditions québécoises de l’oeuvre, collection Vita Traductiva, 2013.

Bisiada M. Translation and editing: a study of editorial treatment of nominalisations in draft translations. Perspectives. 2018. № 26:1. Р. 24–38.

Bisiada M. Universals of editing and translation. Empirical modelling of translation and interpreting / ed. by Hansen-Schirra S., Czulo O. and Hofmann S. Berlin: Language Science Press, 2017. 241–275.

Casanova P. The World Republic of Letters. tr. by M. DeBevoise. Harvard University Press, 2004. 440 p.

Jansen H., Wegener A. (eds). Authorial and Editorial Voices in Translation. Vol. 1. Collaborative relationships between authors, translators, performers. Vita Traductiva. Editions quebecoises de l’oeuvre. 2013. 269 p.

Kruger H. The effects of editorial interventions: implications for studies of the features of translated languages. Empirical translation studies: new methodological and theoretical traditions / ed. by Gert de Sutter, Marie-Aude Lefer, Isabelle Delaere. Berlin: De Gruyter, 2017. Р. 113–155.

Morris S. (Ed.). Brother against brother: selected prose fiction (Mykola Chernyavsky … et al.). Translated by Roma Franko. Toronto: Language Lanterns Publications, 2010.

Mossop B. Revising and editing for translators. Routledge, 2020. 302 p.

Munday J. Introducing Translation Studies: Theories and Applications. Routledge, 2012. 364 p.

Odrekhivska I. Translation Editology: Conceptualising the Unknown Known Interdisciplinary Area of Translation Studies. Respectus Philologicus. 2017. Vol. 31. № 36.

Popovic A. Teória umeleckého prekladu: Aspekty textu a literárnej metakomunikácie. Bratislava: Tatran, 1975. 293 p.

Sapiro, G. The Sociology of Literature. Tr. by M. Bedecarre and Ben Libman. Stanford University Press, 2023.

Stillinger J. Multiple Authorship and the Myth of the Solitary Genius. New York & Oxford: Oxford University Press, 1991. p. vi.

Taivalkovski-Shilov K. Voice in the Field of Translation Studies. La Traduction des voix intra-textuelles / Intratextual Voices of Translation. Montreal: Editions quebecoises de l’ouevre. Collection Vita Traductiva, 2013. P. 1–9.

Tarnawsky Marta. Review: Hrytsko Hryhorenko, Lesya Ukrainka. From Heart to Heart: Women’s Voices in Ukrainian Literature, 4. Roma Franko, tr. Sonia Morris, ed. Saskatoon, Saskatchewan. Language Lanterns. 1999. World Literature Today. 2001. № 75:1. Р. 175–176.

Toury G. Descriptive Translation Studies – and Beyond. John Benjamins Publishing Company, 2012. 350 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-09

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ СТУДІЇ