СЛАВІСТИЧНИЙ ЕТАП ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ШЕВЧЕНКІАНИ ЛУКИ ЛУЦІВА: ХРОНОЛОГІЯ, ГЕОГРАФІЯ, РЕЦЕПЦІЯ

Анотація

У статті вперше запропоновано у міжвоєнному періоді життєтворчості Луки Луціва (1895–1984) виокремлювати славістичний етап з 1921–1937 року. Досі у літературознавстві йшлося про літературно-ідеологічну ідентичність Л. Луціва у 20–30-х роках ХХ ст. як вістниківську, донцовську, спорадично зауважено, що науковець також тяжів до етичного, «католицького» підходу в дослідницькій методології. Також сам Лука Луців презентував себе як лицаря «Червоної калини», тобто представника мілітарного покоління Українських Січових Стрільців, а власну наукову діяльність потрактовував як спосіб боротьби із більшовизмом, загалом новим витком власних національно-визвольних змагань. Такі національно-екзистенційні установки Луки Луціва детермінували спосіб мислення та аналітику у його слов’янознавчій діяльності. З такого погляду систематизовано відповідні біографічні факти та літературознавчий набуток, позначений виразним слов’янознавчим напрямом у дослідженнях феномену Тараса Шевченка. Тут ідейно та методологічно Лука Луців солідарний та суголосний з науковими пошуками Яна Махаля та Степана Смаль-Стоцького. Підсумовано, що у розвідках «Т. Шевченко в слов’янських літературах», «Август Харамбашіч і Тарас Шевченко», які вивершують етап життєтворчості Луки Луціва, окреслено силове поле широкої творчої контактології поезії Тараса Шевченка із слов’янським культурним світом – від перекладу, інтертекстуальної взаємодії до історико-літературних студій. Акцентовано на рецепції творчого феномена Т. Шевченка як поета національної екзистенції українського народу та митця світового масштабу. Л. Луців наголошує на актуальності Шевченкового феномену для західних і південних слов’ян особливо на етапі визвольних змагань чи конструювання національної визвольної парадигми. Для білоруського світу життєтворчість Т. Шевчечнка постала інспіруючою до поетологічного та ідейного розвитку. Дослідник таким чином наголошує на концепті слов’янської культурної єдності без російської імперської ідеологічної і політичної домінанти і на суттєвому внеску слов’янських національних культур у шевченкознавство.