УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ: ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014–2022)

Анотація

Анотація. Українські церкви історично виконували об’єднавчу та державотворчу роль, сприяючи формуванню національної ідентичності та підтримуючи духовні основи суспільства. Однак сьогодні релігійний фактор часто використовується як дестабілізуючий елемент у державі. Метою пропонованого дослідження є аналіз діяльності духовенства та релігійних громад УПЦ МП упродовж 2014–2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу, що поєднує історичний, соціологічний та політологічний аналіз. Використано метод контент-аналізу офіційних заяв УПЦ МП, медійних публікацій тощо. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі стратегічних ініціатив УПЦ МП в умовах соціально-політичної кризи та відкритої російсько-української війни. Вперше зроблено спробу систематизації подій, що відображають зміну позиції УПЦ МП у контексті її впливу на національну безпеку та єдність українського суспільства. Також досліджено вплив зовнішніх факторів, зокрема російської пропаганди, на діяльність УПЦ МП та її роль у внутрішньодержавних процесах. У висновках зазначається, що, хоча УПЦ МП історично виконувала функцію духовної та культурної інституції для багатьох українців, її асоціація з російськими політичними та ідеологічними наративами в період новітньої історії України значно підірвала її роль як об’єднавчої сили. Натомість дії духовенства УПЦ МП часто співпадали з дестабілізуючими подіями, що призвело до зростання недовіри та закликів до посилення регулювання діяльності релігійних організацій, які сприймаються як такі, що зазнають впливу з боку іноземних сил. Ця ситуація демонструє складні виклики, пов’язані зі збереженням релігійної свободи та забезпеченням національної безпеки в умовах війни, яка триває сьогодні.