СТАНОВИЩЕ ОСВІТЯН ПОДІЛЛЯ В РОКИ НЕПУ (1921–1928)

Анотація

Мета статті – на основі архівних джерел та досягнень історіографії проаналізувати матеріальне становище вчителів і викладачів ЗВО в роки нової економічної політики, реалізацію політики колоніальної влади щодо освітян на Поділлі, дослідити її результати. Методологія дослідження. Для досягнення мети дослідження використовували такі методи: історико-порівняльний дав змогу проаналізувати політичне та соціально-економічне становище освітян на різних етапах реалізації політики непу; контент-аналізу – забезпечив формування якісної вибірки архівних документів для аналізу, верифікації та їх тлумачення; модифіковані методи витрат і результативності, витрат та вигоди, запозичені з фінансового аналізу, дали змогу з’ясувати ефективність політики колоніальної влади щодо освітян. Наукова новизна. У дослідженні вперше системно розглянуто становище освітян Поділля в період непу, з’ясовано еволюцію їх матеріального становища, ставлення більшовицької влади до педагогічних кадрів та її дії щодо формування лояльного корпусу педагогів. Висновки. У процесі будівництва радянської системи освіти в регіоні повністю ліквідовано будь-які нагадування про систему освіти – як дореволюційну, так і періоду національно-визвольних змагань. Упродовж усього періоду непу матеріальний стан вчителів і викладачів, попри підвищення заробітної плати з 1926 р., був складним, а в першій половині 1920-х років – катастрофічним Крім того, освітян залучали до виконання численних громадських доручень, регулярно тероризували пошуком каральними органами ідейно ворожих елементів і репресіями щодо них. Загалом це приводило до хронічного браку вчительських кадрів, що негативно позначалося на темпах переходу до загальної освіти дітей 8–11 років. Водночас колоніальній владі вдалося сформувати лояльний до себе корпус освітян.