ПЕРЕГОВОРИ ДИРЕКТОРІЇ З ФРАНЦУЗЬКИМ КОМАНДУВАННЯМ В ОДЕСІ У 1919 Р. У ВІЙСЬКОВО-ТЕОРЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ ГЕНЕРАЛА ОЛЕКСАНДРА ГРЕКОВА
DOI:
https://doi.org/10.2518/2307-7778.19.2.9Ключові слова:
спогади, Директорія, Антанта, переговори.Анотація
Мета дослідження – проаналізувати спогади Олександра Грекова, які висвітлюють процес переговорів Антанти та української Директорії у 1919р., порівняти офіційну версію цих подій з матеріалами мемуарів генерала. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні загальнонаукових методів, базується на принципах історизму, системності та науковості. При написанні статті були, передусім, використані загальнонаукові методи, а саме аналіз, синтез, порівняння, конкретизація, частково системний аналіз. Наукова новизна полягає в тому, що вперше подано версію переговорного процесу між Директорією та французьким командуванням в Одесі очима сучасника – міністра військових справ УНР, який брав безпосередню участь у цих переговорах, надано характеристику кількох діячів Директорії крізь призму особистих симпатій та антипатій генерала Грекова, що дало можливість краще зрозуміти політичну кон’юктуру того часу та особливості відносин всередині цього керівного державного органу. На основі мемуарів також простежено динаміку переговорного процесу у контексті зміни міжнародного становища, визначено місце та роль у переговорах військового міністра УНР – генерала Грекова О. П. Автор окреслила основні причин невдачі українських делегацій та підсумувала тематичний мемуарного матеріалу з точки зору його інформативної цінності для історичної науки. Висновки. Військово-теоретична спадщина Олександра Петровича Грекова висвітлює цей процес переговорів Директорії з французами дуже структуровано та обґрунтовано, генерал подає матеріали у хронологічній послідовності, робить спробу періодизації революційних подій та державотворчого процесу в Україні. Водночас державні інституції, провідні політичні діячі подаються через призму власного, нерідко надто суб’єктивного бачення, а такі постаті, як С. Петлюра та П. Скоропадський, отримують таврувальні оцінки, хоча й на це є свої підстави. Таким чином, державницькі позиції О.Грекова та його блискуча військова та юридична освіти зумовили характер його мемуарів.
Посилання
Короливский, С. М. (ред.). (1967). Гражданская война на Украине. 1918–1920: Сб. док. и материалов. Кн. 2: Борьба рабочих и крестьян за освобождение Украины от интервентов Антанты и деникинцев. Ноябрь 1918 – апрель 1919. Київ: Наук. думка, 490 с.
Греків, О. П. (1964). Весна 1918 року в Україні. За Державність: матеріяли до історії війська українського, 10, С. 23–26.
Греков, А. П. (1965). Восемь лет ссылки в Советском Союзе. Вестник Первопоходника, 59, С. 1–17.
Греков, А. П. (1965). Переговоры украинской Директории с французским командованием в Одессе в 1919 году. Вестник Первопоходника, 45, С. 14–21.
Греков, А. П. (1965). На Украине в 1917 году. Вестник Первопоходника, Ч.1. С.5–12.
Греков, А. П. (1965). Петлюровщина. Вестник Первопоходника, 44, С. 7–13.
Держалюк, М. С. (1998). Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917– 1922 роках. К.: Оріяни, 240 с.
Смолій, В. А. (ред.). (2003). Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В. К.: В-во «Наукова думка», 688 с.
Kettle, M. (1981). The Allies and the Russian Collapse. March 1917 – March 1918 (V. I). London, 576 р. Kosyk, W. (1981). La politique de la France à l’égard de l’Ukraine mars 1917 – février 1918. Paris, Publications de la Sorbonne, 240 p.
Лозовий, В. С. (2007). Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 pp.: Документи і матеріали: У 2-х т., 3-х ч. Український історичний журнал. Т.2. Київ, «Дієз-продукт», C. 222–224.
Лотоцький, О. Г. (1932). Сторінки минулого. Варшава, 289 с. Магочій, П. Р. (2012). Україна. Історія її земель та народів. Ужгород: Вид. В. Падяка, 794
Малик, А. О. (1995). Мемуари учасників визвольних змагань 1917–1920 рр. (за матеріалами української періодики у міжвоєнний період). Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення третьої всеукраїнської науково-теоретичної конференції (сс. 83–86). Львів.
Марголин, А. (1977). Украина и политика Антанты: записки єврея и гражданина. Нью- Йорк, 261 с.
Петрів, В. (2002). Спомини з часів української революції (1917–1921). К., 640 с.
Симоненко, Р. Г. (1962). Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919: Паризька мирна конференція і антирадянська інтервенція на Україні. К.: Вид-во АН УРСР, 438 с.
Симоненко, Р. Г. (1987). Первый антисоветский сговор империалистов. Вопросы истории. 12. С. 89–96.
Стахів, М. (1962). Україна в добі Директорії УНР. Т.1. 1918–1920 рр. Торонто: Ukr. Free Univ., 272 с.
Чайковський, І. (1966). Наша мемуаристика. Мюнхен, 36 с.
Городня, Н. (2017). Переговори між представниками Директорії УНР і держав Антанти у січні-березні 1919 р. Історичні студії, 6, С. 84–106.
Дацків, І. (2010). Українсько-французькі відносини в період Директорії УНР. Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки, 19, С. 213–228.
Ачкіназі, Б. (2005). Російський фактор у відносинах Директорії УНР з Францією. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, 13, С. 170–182.
Попенко, Я. (2014). Українсько-французькі політичні відносини (1917–1921 рр.). Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Сер.: Історія, економіка, філософія, 19, С. 51–64.
