ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ УЧНІВ ДО КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ (КІНЕЦЬ 60-Х РР. ХІХ СТ.)

Анотація

Мета дослідження – з’ясувати особливості прийому нових вихованців до Київської духовної семінарії наприкінці 60-х рр. ХІХ ст. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та науковості. При написанні статті були, передусім, використані загальнонаукові методи, а саме аналіз, синтез, конкретизація та частково системний аналіз. При цьому, з огляду на те, що архівних джерел збереглося небагато, важливу роль при написанні цієї наукової розвідки відіграв індуктивний метод. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу невідомих раніше архівних документів і матеріалів, визначено порядок вступу в семінарію з духовних училищ, з’ясовано якими були відхилення від семінарського статуту 1867 р., охарактеризовано спроби повторного вступу в навчально-виховний заклад і особливості прийому іноземців в Київську духовну семінарію. Висновки. Наприкінці 60-х рр. ХІХ ст. Київській духовній семінарії належало провідне місце в системі православної духовної освіти Російської імперії. Абсолютна більшість вихованців, якими поповнювалась семінарія, надходила з таких духовних училищ як Києво-Софіївське, Києво-Подільське, Богуславське, Черкаське і Уманське. Траплялися непоодинокі випадки виключення учнів з семінарії і, як наслідок, багаторазові прохання про повторний прийом. Причиною і першого і другого була бідність і дуже низький рівень життя вступників. На відміну від місцевих учнів, набагато вагомішу підтримку від держави й церкви мали іноземці.