ОБ’ЄКТИВАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ВІДЬМА» У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Анотація

Дослідження концепту «відьма» в українській та польській етнокультурних традиціях і поетичній драматургії Лесі Українки та Юліуша Словацького відображає цікавий аналіз культурних надбань двох народів крізь призму спільного концепту. Українська та польська культури мають багату спадщину, пов’язану з міфами, легендами та переказами про відьомство. Українська культура відзначається глибокими зв’язками з природою та магічними уявленнями, які часто відображаються у фольклорі та літературі. Польська також має свої власні традиції у цій сфері, які можуть відображати специфічний погляд на відьомство та магію. Леся Українка та Юліуш Словацький – відомі майстри слова, твори котрих багаті символікою, міфологічними мотивами та фольклором. Аналіз напрацювань, де об’єктивується концепт «відьма», дозволяє краще зрозуміти його специфіку в культурі кожної країни, а також динаміку його трансформації та інтерпретації в літературі. Порівняння українських та польських підходів до з’ясування образу відьми може допомогти виявити спільні риси та відмінності в менталітетах народів, розкрити глибинні культурні та історичні зв’язки між ними. У творчості Лесі Українки та Юліуша Словацького відображено християнську та язичницьку демонологію. Концепт «відьма» об’єктивується у значеннях, характерних для української та польської міфології, але він насичений індивідуально-авторськими значеннями, що засвідчує особливість творчої манери письменників.